Події / Події організації

Всеукраїнська науково-практична конференція у Заліщиках: чергові балачки на модну тему, чи світло у кінці тунелю?

11.12.2011
Представників шести національних університетів, кількох обласних
адміністрацій, національних парків, туристичних фірм, інформаційних агенцій
та громадських організацій зібрала 9 – 10 грудня у Заліщиках Всеукраїнська
науково-практична конференція „Туристичні ресурси як чинник розвитку
території”.

Організаторами були: Тернопільський національний педагогічний
університет, обласна рада та обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий
центр. Повідомлення про конференцію з’явилися на сайтах столичних
туристичних агенцій, приміром тут http://blog.turmir.com/blog_16209.html
…на сайті облради http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/turystychni-
resursy-yak-chynnyk-rozvytku-terytoriyi.html.

А от обласна адміністрація не спромоглася розбавити щоденну хроніку
робочих заходів однієї вельможної персони хоча б згадкою про конференцію:
ані анонсом, ані релізом …Та й загалом конференція чомусь відбулася без
очільників Заліщицького району – слід розуміти, чинників для розвитку
у них не бракує й без туризму. Хоч міський голова пан Бенев’ят у своєму
вітальному слові потішив гостей новиною, що буцімто вже у січні наступного
року у Заліщиках буде створено адміністрацію Національного природного
парку «Дністровський каньйон» - от вона точно забезпечить прорив на
туристичному напрямку. Після чого й він полишив зібрання.

Тож далі вже «доценти з кандидатами» впродовж двох днів переконували
одні одних в унікальності природної й історичної спадщини краю та у багатстві
перспектив для майбутнього туристичного розквіту…

Але певний дискурс пан Бенев’ят таки увімкнув власним виступом.
Зокрема ремаркою про те, чому ж оце свого часу «поляки змогли створити
Подільську Рів’єру (або Подільську Швейцарію, як сформулював мер) у
Заліщиках, а ми попри роки безплідних розмов про туризм, як стратегічний
напрямок розвитку краю, по суті тупцюємо на місці»?

Тож час від часу учасники зіборання – з трибуни та у кулуарах -
поверталися до сакраментального запитання міського Голови і намагалися дати
на нього власну відповідь. Чому справді турист не їде – навіть туди, де вже є
певний інфраструктурний набір принад: готелі, ресторани, центри, кластери і
таке інше ?…

«Зелений Світ» підготував для конференції дві доповіді: «Діяльність
Подільського товариства туристично-краєзнавчого у 1925 – 1939 роках» та «До
питання про виникнення ідеї створення природно-заповідних територій на

Західному Подільському Подрістров’ї». Бажаючі ознайомитися з текстами
можуть звертатися …

Шукали й ми у них відповіді на «запитання Бенев’ята». Справді,
чому «поляки могли», ми – «маємо те що маємо?...

Можливо, тому що держава у той час не лише декларувала стратегічні
цілі, але реально допомагала тим, хто був спроможний робити живу справу?
До того ж, існувало вільне підприємництво, середній клас - насамперед
орієнтовані на створення своєї справи, що власне було елементом суспільного
престижу - а не лише на отримання «швидких грошей». А ще народжувалося
небайдуже громадянське суспільство, котре змушувало владу рахуватися із
собою та слугувало комунікаційним містком між наукою, бізнесом, владою та
широким загалом.
А ще мені здається, що завдяки просвітництву шляхти та інтелігенції на
початку ХХ століття сформувався погляд на природні та історико-культурні
цінності не лише як на ресурс для розвитку будь-якої діяльності, у т. ч.
туристичної. Але насамперед як на спадщину, котра має самодостатну цінність:
матеріальну, наукову та духовну. Тож ще до того, як туризм почав приносити
дивіденди, існувало розуміння того, що він немислимий без базису. Причому
базис цей має матеріальний та загальнокультурний вимір. З одного боку - це
збережені об’єкти природної та історико-культурної спадщини. З іншого –
розуміння їхньої самоцінності.

Тобто при усій важливості інвесторів та підприємців, їхніми
попередниками все ж мусять бути подвижники, для кого краєзнавство
та туризм – не бізнес, не розвага і не відпочинок, і звісно ж не пасивне
споглядання, а справжній сенс життя. Припускаю, що у ХІХ столітті
саме такі люди (оті забуті нині шляхтичі духу: Дідушицькі, Федоровичі,
Сапіги, Дуніни-Борковські, Лянскоронські…) першими відкрили багатство
спадщини краю і підштовхнули владу до розуміння туризму, як не більше
й не менше КУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ - чинника пізнання, виховання,
міжнаціонального порозуміння, формування здорового способу життя і ще
багато чого корисного…

Звісно, для того, аби успішно поширювати ці ідеї, їхні носії повинні були
добре розуміти, що справжня культура – це не лише офіціозні концерти з
плавним переходом у застілля… А справжню історію краю не варто ділити
на «свою» і «чужу», «зручну» і «незручну» - як би того не хотілося укладачам
її «краткого курсу» у будь-якій ідеологічній обгортці…

Олександр Степаненко

Три погляди у коло учасників через об’єктив камери "Зеленого Світу":


Володимир Станіславович Бенев’ят, міський Голова

Юрій Володимирович Зінько, ст. науковий співробітник Львівського
національного університету ім. І.Франка

Назар Іванович Яворський, Тернопільська обласна рада,
ну і звісно ж - ініціатор проведення конференції, Лариса Іванівна
Римар, Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий
центр
Поширити інформацію