Мандрівний Docudays UA: погляд у тінь та спроба пролити світло
автор: Олександр Степаненко
В канун Міжнародного дня прав людини 10 грудня мандрівний Docudays UA гостював у Чорткові та Заліщиках. Змістовним акцентом його програми цього разу були права людей з обмеженими можливостями. Особливими подіями цих днів фестивалю стали фільми «Земля сліпих» А. Стоніса, «Про любов» Т. Шахвердієва та «Ромська мрія» Р. Бондарчука.
... Ми часто спостерігаємо спроби людей здаватися кращими, аніж вони є насправді: у політиці, бізнесі, навчанні, інтимних справах… Телеекрани, сцени, рекламні борди, сторінки видань заполонили зразки лакованої, причепуреної, штучно - атракційної, показаної з вигідного ракурсу дійсності. А можливо – не зовсім дійсності, тому що справжня реальність далеко не завжди виглядає привабливо. Достойна людина далеко не завжди є успішною у масовій свідомості – «не все є золотом, що блищить…»
Але часом таки стикаємося з непривабливою дійсністю і за звичкою, сформованою світом, котрий щохвилі женеться за зовнішнім успіхом, намагаємося заплющити на неї очі, відсторонитися. А якщо ця неприваблива дійсність не хоче покидати нас, ми воліємо позбутися її силоміць, звинуватити її у тому, що саме вона винна у якихось наших негараздах.
Непривабливим може бути жебрак, хворий, каліка, мігрант, людина похилого віку, людина чужої віри, з обмеженими можливостями, з незрозумілим нам способом життя, звичками та вподобаннями. Але саме ці люди найчастіше опиняються сам-на сам із своїми проблеми та найбільше потребують активного співчуття. На жаль, і повсякденність і історія рясніють спробами – витіснити паріїв суспільства на узбіччя життя, позбутися тих, хто не вкладається у побутове розуміння правильного та пристойного…
Документальне кіно натомість демонструє персонажів, котрі далеко не завжди виглядають ефектно та гламурно. Але гуманістичне бачення світу, властиве його кращим зразкам, викликає у нас відчуття, що й вони заслуговують на розуміння та допомогу. Або – як мінімум – хоча б на толерантне ставлення.
Сьомого грудня у Народному домі ім. Рубчакової йшлося про проблеми дітей-інвалідів. Дивилися унікальну литовську стрічку «Земля сліпих» А. Стоніса та надзвичайно бентежну російську - «Про любов» Т. Шахвердієва. Гостями фестивалю цього разу були учасники місцевих благодійних організацій "Лебедята" та "Дорога в життя". Після перегляду було проведено акцію із збору коштів для хворих дітей.
А під завісу фестивалю - у Єпархіальному управлінні Української греко-католицької церкви та чортківській школі-інтернаті - представляли "Ромську мрію" Романа Бондарчука. Фільм на наше переконання був найбільш актуальним для групи дітей-ромів, котрі вже не перший рік сортують відходи на чортківіському сміттєзвалищі і проживають тут впродовж цілого року: в умовах жахливої антисанітарії, без питної води, електроенергії, при цілковитому нехтуванні їхніми правами на житло, освіту, медичну допомогу...
Саме ці діти були глядачами "Ромської мрії" восьмого грудня. Віримо, що їхня мрія рано чи пізно виведе їх до світу широких можливостей. Але перші їхні кроки на цьому шляху потребують нашої допомоги.
Хочеться сподіватись й на те, що активне співчуття до долі цих дітей вдалося викликати наступним показом «Ромської мрії» - 12 грудня, у чортківській школі-інтернаті.
Принаймні у анкеті, запропонованій учням після перегляду фільму з метою з’ясувати їхнє ставлення до порушеної проблеми, одна з старшокласниць написала так: "Було б навіть добре, якби вони вчилися у нашій школі. Я допомогала б..."
Чи виявляться спроможними до дієвої допомоги дорослі та можновладні?
Фото Валерія Гонтаря
