Природно-заповідний фонд - зелена скарбниця громади
джерело:
Міжнародна благодійна організація «Екологія — Право — Людина» видала свій черговий посібник "Природно-заповідний фонд - зелена скарбниця громади"
Кожен з нас, хто любить свою Батьківщину, асоціює її з тим місцем, в якому народився: з рідним ландшафтом, який змалечку бачимо за вікном рідного дому. Спробуйте згадати, як виглядали найкращі епізоди безтурботного дитинства? Як проходили ваші шкільні канікули?
Дуже вірогідно, що у пам’яті з’явиться річка, грибне місце в лісі, солодкі ягоди, пасовище за селом, ковзанка на скутому кригою зимовому озері, солов’їні співи у гаю за хатою і прощальне крукання журавлів, що восени відлітають на південь.
Все це — образи природи, в якій виріс кожен з нас. У дорослому віці, побувавши в інших дивовижних куточках нашої країни або й інших місцях планети, ми могли закохатись у безліч інших прекрасних і неповторних ландшафтів. Та навряд чи у нас колись мине любов до тієї рідної природи, яку пам’ятаємо змалечку.
Любов до рідної природи дає про себе знати кожного разу, коли рідна природа зникає: всохла стара верба біля ставка, розорали балку з горицвітами, вирубали старий ліс із солодкими чорницями, зникла колонія чапель або й ставок за селом віддали комусь у оренду і на ньому більше не можна рибалити... З кожною такою новиною сум наш посилюється, тому що ми втрачаємо назавжди те, що щиро любимо з дитинства.
Європейські держави закріпили ідеї цінності ландшафтів у Європейську ландшафтну конвенцію, яку в 2005 році ратифікувала й Україна. У цьому міжнародному документі йдеться про те, що «ландшафт сприяє формуванню місцевих культур і є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності», а також «ландшафт є ключовим елементом добробуту людини і суспільства; його охорона, регулювання і планування призводить до виникнення прав і обов’язків для кожної людини».
Одним із способів зберегти природні ландшафти з усім їхнім живим наповненням, а простіше кажучи — природу, є оголошення територій природно-заповідного фонду рішеннями органів влади. Цінність ландшафтів пояснюється також тим, що ландшафти контролюються під час надрокористування, ведення сільського господарства, просторового планування розвитку населених пунктів, планування економічних інвестицій у регіони і тоді, коли вони не мають статусу об’єкта природно-заповідного фонду.
Звичайно, що цінні ландшафтно-екологічні комплекси або особливі в тому чи іншому сенсі, мають природоохоронний статус, і будь-який планований антропогенний вплив на них повинен проходити належну оцінку перед прийняттям рішення про втручання у нього, що передбачено законодавством про стратегічну екологічну оцінку. Винятком щодо необхідності здійснення стратегічної екологічної оцінки є проєкти створення об’єктів природно-заповідного фонду, оскільки такі створюються на користь природі та обмежують у подальшому антропогенний вплив на такі території.
Часто, або й дуже часто, вперше зіштовхнувшись з тим, що на певній ділянці запропоновано оголосити територію природно-заповідного фонду, місцеві жителі уявляють, що улюблене місце надалі стане недоступним або зміниться тим чи іншим чином. Тому нерідко ті, хто мало знають про природно-заповідний фонд, ставляться до ідеї заповідання вороже. Насправді, ситуація цілковито протилежна. Якщо певна територія є так чи інакше цінною, це майже в усіх випадках означає, що вона потребує захисту. У разі створення заповідної території (наприклад заказника) така територія збережеться з чітко визначеним режимом використання. Оскільки економічний розвиток відбувається постійно і пов’язаний він із використанням земельних ділянок, то зрозуміло, що може виникнути ситуація, коли улюблений закуток природи завтра буде спроєктований підспорудження свинокомплексу, милий оку старий ліс з таємними грибними місцями буде повністю вирубаний, а затишне озерце опиниться в оренді риборозвідного підприємства. Таких прикладів не уникнути, та й відомі вони всім громадам у всіх областях.
Напевно, захистити усі найцінніші клаптики природи від антропогенних впливів неможливо, проте обмежити такі впливи, діючи на випередження, думаючи про майбутнє вже зараз, можна. Для цього й створюють території природно-заповідного фонду та визначають режими їхнього використання.
Кожен представник громади має бути свідомим того, що чимало територій природно-заповідного фонду вже створені. Загалом їх на цей час оголошено понад 8400 і переважна більшість ОТГ має на своїй території принаймні одну із них. Слід добре знати, які обов’язки та можливості має ОТГ щодо охорони територій ПЗФ та інших земель під
час планування майбутньої діяльності.
З одного боку, наявність заповідної території в межах ОТГ відкриває нові можливості для розвитку ОТГ як самобутньої території, з певною історією, культурою, спадщиною. Така ОТГ може стати базою для наукової практики та просвіти, розвитку туризму. ОТГ зможе отримувати кошти екофондів для збереження та розвитку заповідних територій. З іншого боку, ОТГ отримує серйозні юридичні зобов’язання щодо охорони заповідних територій та необхідність враховування оцінок впливу антропогенної діяльності на такі об’єкти під час прийняття рішень.
В цьому посібнику ми розкриємо всі важливі сторони заповідних території, роль ОТГ в їх створенні і управлінні ними, розкриємо правові аспекти природно-заповідного фонду і особливо — питання охорони земель. Наведемо успішні історії громад, які в останні роки змогли добитись створення заповідних територій у своїх адміністративних межах.
Завантажити посібник можна за цим посиланням
Щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном