«Зелений Світ» звернувся до адміністрації Національного природного парку «Дністровський каньйон» з ініціативою взяти під свою опіку пам’ятки природної та історико-культурної спадщини історичного поселення Дзвенигород.
Що це і де воно знаходиться?
Не виключено, що нинішнє зникаюче село Дзвенигород – це той самий центр Звенигородського князівства, що згадується у літописі Нестора. Але колишнє давньоруське городище і середньовічний замок давно поглинула земля. Про них нині нагадують лише ледь помітні на місцевості земляні вали, які все ще чекають на прихід археологів.
Не залишилося сліду й від колишнього класицистичного палацу, збудованого тутешніми дідичами Кеншицькими у першій половині ХІХ ст. і спаленого у роки 1 Світової війни відступаючим царським військом разом із навколишнім парком. Поруч вціліла лиш Успенська церква із дзвіницею, зведена 1801 року.
По Великій війні новим власником маєтку в Дзвенигороді став доктор Освальд Ян Кімельман (1863 - 1932), який заклав на терасованих схилах долини Дністра виноградники й планував розвивати тут виноробство. У 1927 – 1928 роках він звів для потреб власної родини житловий будинок у неокласичному стилі. Автором проекту став видатний архітектор, професор Університету "Львівська політехніка", завідувач кафедри архітектури цього університету Іван Багенський (1883 – 1967).
Вілла Освальда Кімельмана, поза сумнівом, становить неабияку цінність як пам’ятка архітектури початку ХХ ст.
Після 2-ї Світової війни у ній діяла Дзвенигородська загальноосвітня школа. Та вже більше 10 років спливло від того часу, як школа у Дзвенигороді виявилася непотрібною… Мельнице-Подільською селищною радою було передано будинок до управління Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Але адміністрація Університету досі не продемонструвала усвідомлення цінності цієї будівлі, цілей її використання навчальним закладом і нічогісінько не зробила для її консервації. В результаті вілла Кімельмана руйнується на очах.
Тож архітектурний шедевр Івана Багенського швидко руйнується і вже не перший рік волає до небес хоча б про якісь роботи з порятунку споруди, не кажучи вже про повноцінну реставрацію того, що колись тут було...
Могила д-ра Кімельмана на сільському цвинтарі.
До чого тут Національний природний парк і яка йому з того користь?
Як відомо, Національний природний парк «Дністровський каньйон» створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Середнього Придністров’я, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Одним з головних чинників, які ускладнюють становлення та розвиток Парку, є неймовірно складна просторова структура його території. Образно територію Парку можна уявити, як низку намистинок, вздовж блакитної нитки Дністра. І та звивиста «низка» простягнулася на 200 з гаком кілометрів.
Логічно, що розв’язання цієї проблеми вбачається у подальшому розширенні території, зростанні ресурсного потенціалу Парку та децентралізації його діяльності. Найбільші труднощі у справі збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів Парку існують на найбільш віддалених ділянках його території, зокрема, у межах Мельнице-Подільської громади – це отой південно-східний кутик нашого «Теплого Поділля», обмежений долинами Дністра та Збруча. У той же час цей регіон є одним з найбільш перспективних у сенсі збереження природної та історико-культурної спадщини краю.
Сподіваємось, що в інтересах ефективного провадження природоохоронної, наукової, інформаційної, просвітницької, рекреаційної, господарської, музейної та іншої діяльності Парку на території Мельнице-Подільської громади варто звернути увагу на унікальне приміщення у с. Дзвенигород, яке вже не один рік стоїть пусткою.
Варто також врахувати, що на прилеглій до вілли Кімельмана території знаходиться рекреаційний пункт Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка та ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Дзвенигородські дуби» - рештки колишнього парку Кеншицьких.
Загалом же на території села Дзвенигород потребує охорони цілий комплекс пам’яток природної та історико-культурної спадщини: вали княжого городища і замку Х – ХV ст., Церква Успіння Діви Марії з Дзвіницею (1801), Дзвенигородське відслонення силуру, Дзвенигородські степові ділянки №1 та №2, Дзвенигородські водоспади тощо.
Краєвид долини Дністра з валу давнього городища
З огляду на все це ЕГО «Зелений Світ» звернулося до адміністрації Парку з пропозицією вивчити питання: про доцільність використання приміщень вілли у с. Дзвенигород для потреб Парку - у т. ч. з урахуванням перспектив його розвитку; про можливість отримання за згодою Мельнице-Подільської громади прав на користування (прав власності) на згадане приміщення; надання йому статусу пам’ятки архітектури місцевого значення; проведення робіт з консервації та реставрації пам'ятки.
Якщо цього не зробити зараз, через 10 років на місці колишньої архітектурної перлини та прекрасного парку знаходитимемо самі руїни серед непрохідних хащів.