Як ми вже повідомляли пресу, група з 23 українських громадських природоохоронних організацій за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” здійснює проект “Вдосконалення застосування адміністративної юстиції через захист екологічних прав у суді”. Під час першого етапу проекту подано інформаційні запити до облдержадміністрацій, апеляційних судів і державних судових адміністрацій усіх областей України, республіки Крим та міста Києва.
Зрозуміло, чому така увага приділяється зараз саме різним аспектам доступу до інформації про діяльність органів влади. Адже лише поінформована громадськість може бути її ефективним партнером (або опонентом) у вирішенні суспільно-важливих проблем.
Усього під час першого етапу проекту було спрямовано 74 інформаційних запити. У апеляційних судів запитували відомості про перегляд в апеляційному порядку адміністративних справ, які є звітною інформацією й включаються в обов'язкову державну статистичну форму 22-А. У судових адміністрацій - аналогічні відомості, але стосовно розгляду адміністративних справ у місцевих судах (у відповідності до статформи 2-А). Судова статистика була потрібна для досягнення однієї із цілей проекту: для підготовки незалежного експертного висновку про ефективність у розрізі регіонів системи адміністративної юстиції України, як засобу захисту прав людини. У тому числі - екологічних.
У облдержадміністрацій (ОДА) запитували узагальнені дані про звернення громадян, що надійшли в 2006 році в ці органи, з групуванням їх за предметами звернень. Це теж є звітною інформацією, її не може не бути в наявності. У проекті на підставі цих відомостей передбачалося підготувати експертний висновок про загальний спектр проблем, що турбують українських громадян. Цікавить також місце у цьому спектрі проблематики екологічних прав: на безпечне довкілля, доступ до інформації про його стан та доступ до правосуддя.
Зміст інформаційних запитів, які подавалися в регіональні органи влади різних областей, був однаковим. І те, що результати реагування на них були різними, свідчить лише про різне відношення до законів України з боку посадовців. Інформаційно найбільш закритими виявилися регіональні органи влади Києва й східних областей України. Проте, і на Заході ситуація не багато краща. Але причини такої закритості, схоже, сильно різняться по регіонах.
На 44 з них (59,5 %) були отримані відповіді, що містили усю запитану інформацію. У тому числі в 41 випадку були отримані (звичайною або електронною поштою) копії відповідних статистичних форм або їх компіляція, у двох - посилання на офіційні Інтернет-сайти, що містили запитані дані. А з Луганської облдержадміністрації зателефонували й продиктували дані звіту зі звернень громадян.
В 7 відповідях (9,5 %) містилися не всі запитані, а лише окремі дані. Або не зовсім ті відомості, які запитувалися, що не дозволяло використовувати їх для експертних висновків. Унікальною була відповідь, отримана з апеляційного суду Донецької області: статформа 22-А, яку було спеціально змінено шляхом вилучення з неї частини запитуваної інформації. А саме - відомостей про кількість суддів, чиї рішення були скасовані апеляційним судом. Про вилучення цієї інформації з незрозумілих мотивів організацію-заявника повідомили в супровідному листі.
Було отримано також 6 відповідей (8 %), у яких органи влади відмовили надати інформацію, що запитувалася. З різною аргументацією. Всі такі відповіді прийшли з апеляційних судів. Нарешті, в 17 випадках держчиновники скористалися найбільш традиційним для бюрократії прийомом - не відповіли на запити зовсім.
Більше інших використовують останній прийом посадові особи держадміністрацій київського обласного й міського рівнів, які на 6 запитів у сумі підготували єдину змістовну відповідь. Інші - проігнорували. Правда, голова апеляційного суду Київської області особисто зателефонував в організацію, що запросила інформацію (інформцентр Української екологічної асоціації «Зелений світ»), і чесно попередив: “Відповіді не чекайте”.
Ненадання відповіді на запити та звернення громадян залишається досить популярним і серед чиновників західноукраїнських областей: кожний третій посланий їм запит залишився без будь-якої відповіді. Зате з 16 відповідей, які були отримані, 15 були повними. Точніше, в усіх випадках були прислані копії статформ. Причому в 5-ти випадках найпростішим шляхом - по електронній пошті. І лише відповідь із Тернопільської облдержадміністрації була письмовою, щоправда неповною, і надійшла вона після лише кількаразових телефонних перемовин з посадовцями Відділу роботи із зверненняим громадян ОДА. Схоже, у Тернопільської ОДА все ще не усвідомили того факту, що у справі екологічного інформування за національним законодавством свої функції та обов’язки мають не лише органи Мінприроди у областях, але також і облдержадміністації. У нас же досить типовою є ситуація: як тільки посадовець ОДА бачить у листі (зверненні, запиті) слова “довкілля”, “екологія” він відразу ж переадресовує того запита до Держуправління екології та природних ресурсів області. Хоча запит може стовуватися взяємозв’язків довкілля та здоров’я, екологічних аспектів діяльності промислових, лісогосподарських, аграрних, комунальних підприємств, охорони земель, злочинів проти довкілля, екологічної освіти та виховання тощо. Тобто сфер, на які поширюється компетенція не одного лише Мінприроди та його органів на місцях, але й інших органів державної влади, у тму числі напряму підпорядкованих ОДА.
Щодо відповідей на запити від Державної судової адміністрації та Апеляційного суду у Тернопільскій області, то тут жодних претензій немає.
У цілому ж, як виявилось, регіональні влади Західної України не надто законослухняні при наданні громадянам інформації про свою діяльність - було задоволено лише 63 % запитів. Та ще гіршою виявилася ситуація на сході України, де на 15 відісланих запитів було отримано тільки 7 змістовних відповідей (47 %). І хоча місцеві чиновники проігнорували тільки один запит (Харківська облдержадміністрація), однак в 4-х випадках у відповідях містилася відмова надати інформацію (Луганський, Дніпропетровський, Харківський та Запорізький апеляційні суди) і ще в 3-х випадках (Донецька й Запорізька облдержадміністрації та Донецький апеляційний суд) були надані не ті відомості, що запитувалися.
У Луганській області було отримано дві повні відповіді на інформаційні запити Сєверодонецького “Зеленого Світу”. Але ... з певним примусом. Так, Луганське управління судової адміністрації спочатку в наданні інформації відмовило, і надало її тільки після скарги громадської організації до Державної судової адміністрації України. Облдержадміністрація інформацію надала після тижневих телефоннх переговорів. Відмовили в наданні інформації в апеляційному суді Луганської області, з останнього випадку подано судовий адмінпозов.
Зазначимо, що з 25 регіональних центрів на 5 східних довелося 4 з 6 випадків офіційної відмови в наданні інформації, і 3 з 7 випадків надання не тієї (або не повної) інформації, що запитувалася. А оскільки запитувалася звітні дані, що маються в наявності, то підготовка відповідей з неповною інформацією вимагає багато більше часу й сил, ніж просте копіювання й відсилання наявних статистичних форм. Що дає підставу для висновку про різну природу інформаційної закритості Заходу й Сходу України.
Якщо на Заході інформацію на запити не надають через традиційне чиновницьке нежбальство, то на Сході в такий спосіб “регулюють” інформаційні потоки. Представники східних еліт готові витрачати додаткові час і ресурси, щоб тільки відомості про їхню діяльність або не потрапляли в третій сектор, або надходили туди в “потрібному” вигляді.
Найкращу в Україні ситуацію з доступом громадськості до інформації було зафіксовано в даному проекті для областей півдня (82 % змістовних відповідей) та центру (67%) України. Серед регіонів повні відповіді на всі три інформзапити були отримані від органів влади Сумської, Хмельницької, Чернівецької, Херсонської та Вінницької областей, а також республіки Крим.
Степаненко Олександр,
Голова ЕГО “Зелений Світ”.
Подібні статті