Події / Події організації

Доступ до інформації: між владною безвідповідальністю та неспроможністю

13.10.2007
6 - 7 жовтня у історичному Язловці на Тернопільщині відбулася робоча зустріч за проектом "Реалізація права доступу до екологічної інформації". Зустріч зібрала учасників проекту, які найбільш активно працювали на першому його етапі та вчасно подали проміжні звіти, а також - експертів та технічних виконавців проекту.

На зустрічі було обговорено питання :

- про узагальнення результатів першого етапу моніторингу дотримання права на доступ до екологічної інформації у 2007 році;
- про структуру та зміст моніторингової доповіді "Реалізація права на доступ до екологічної інформації";
- про розподіл функцій у процесі написання та видання моніторингової доповіді;
- про можливості реагування на випадки ненадання органами влади екологічної інформації;
- інші можливі заходи за проектом (можливість внесення змін до проекту закону "Про інформацію", участі громадськості у процесі підготовки Національного звіту України з виконання положень Оргуської конвенції, а також перспективи звернення до Комітету ЄЕК ООН з питань дотримання конвенції)

Аналізуючи результати кампанії надсилання інформаційних запитів, можна прийти до висновку, що порушення конституційного права доступу до екологічної інформації мають системний характер. І що це стосується чи не усіх регіонів України.

Причини такого стану, очевидно, криються у невідповідності багатьох положень законів та підзаконних актів України стандартам Оргуської конвенції, не подоланими традиціями відомчої закритості та зневаги до прав громадянина, характерними для багатьох державних установ. Хоча від моменту ратифікації Україною Оргуської конвенції, коли вона стала частиною національного законодавства, минуло вже дев’ять років, доводиться констатувати, що державні посадовці переважно не знайомі з її положеннями та вкрай рідко керуються ними у своїй діяльності.

Однією з причин ненадання інформації є непріоритетність інформаційної діяльності у органах влади, невиконання програм моніторингу довкілля, наслідком чого є елементарна відсутність у базах даних об’єктивної та належним чином систематизованої інформації. Як результат, відповіді по суті заданих запитань надаються не завжди, більшість відповідей носить формальний характер та не містить запитуваної інформації.

Досить непросто визначити, що є головними перешкодами у доступі до екологічної інформації: традиція відомчої закритості, безвідповідальність влади щодо дотримання прав громадян чи її неспроможність налагодити ефективну інформаційну діяльність?

Приміром, в ході нашої інформаційної кампанії держадміністрації та обласні ради у відповідь на запити про надання екологічної інформації найчастіше переадресовували їх до Держуправлінь екології та природних ресурсів. На наше переконання так не повинно бути, адже ці органи влади мають досить широкі власні обов’язки у сфері екологічного інформування. Що ж до регіональних структур Мінприроди, то вони володіють лише певною часткою інформації про стан довкілля та вплив на нього техногенної діяльності. Найбільш інформаційно закритими виявилися обласна рада та держадміністрація Волинської області. Вчасно не надали відповідей на запити обласні ради та держадміністрації Рівненської та Київської областей.

Органи Прокуратури у відповідь на запити про дотримання природоохоронного законодавства та статистики злочинів проти довкілля зазвичай скеровують запитувача до органів держстатистики, де отримати потрібну інформацію також неможливо.

Управління охорони здоров’я інколи посилалися на те, що запитувана інформація є інформацією службовою, а відтак доступ до неї обмежений. Відмовилися задовольнити запити про статистичні показники стану здоров’я потерпілих від Чорнобильської катастрофи Управління охорони здоров’я Волинської, Запорізької та Чернігівської областей.

В ході реалізації проекту не виявилося суттєвих регіональних відмінностей у стані доступу до інформації.
Варто зауважити, що за результатами першого етапу нашого проекту найбільш закритими в плані доступу до екологічної інформації виявилися саме прокуратура та управління охорони здоров’я. Якщо перші мотивують відмови у наданні інформації, вдаючись до некоректного тлумачення норм права, то другі продемонстрували зразки формальних відписок та “безвідповідальності” у буквальному сенсі – так залишилися без відповіді інформаційні запити наших колег до управлінь охорони здоров’я Київської, Луганської та Харківської областей.

Моніторинг офіційних веб-сайтів та друкованих видань, засновниками яких є органи владних повноважень, свідчить про майже цілковиту відсутність у них якісної екологічної інформації. Натомість державні ЗМІ здебільшого перевантажено аналізом політичних інтриг та щоденними хроніками заходів з участю перших можновладців.

Не можна не відмітити і суб’єктивних факторів, які впливають на готовність посадовців забезпечувати ефективну роботу з інформацією та прозорість діяльності підпорядкованих їм органів влади. Приміром, у відповідь на перші запити ММГО “Екоклуб” (щодо негативного екологічного впливу підприємств – найбільших забрудників довкілля) Держуправління екології та природних ресурсів у Рівненській області запропонувало запитувачу скоротити кількість поставлених питань до трьох, після чого особисто з’явитися на прийом до управління, сплатити за надання інформаційних послуг та лише на підставі гіпотетичного “взаємопорозуміння та взаємозгоди” з посадовцями отримати можливість ознайомитися з потрібною інформацією. Але після заміни начальника Держуправління та оприлюднення на веб-сторінці “Екоклубу” зразків чиновницького “реагування” на запити громадян, ситуація змінилася на краще. Відповіді на наступні запити (щодо використання обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища Рівненської області) виявилися інформаційно місткими, стосувалися суті поставлених запитань і загалом були чи не кращими з поміж усіх інших.

Учасниками робочої зустрічі було прийнято рішення оскаржити в порядку адміністративного судочинства випадки неналежного надання екологічної інформації, подавши позови до Прокуратури Івано-Франківської та Житомирської областей, Управління охорони здоров’я Волинської та Запорізької ОДА.
По усіх випадках посилання прокуратурою до органів державної статистики вирішено подати інформаційні запити до обласних управлінь статистики та Держкомстату України.

Учасники зустрічі вирішили взяти участь в обговоренні проекту Зведеного Національного звіту 2007 року щодо впровадження Оргуської конвенції в Україні, а також підготувати власну аналітичну оцінку стану виконання Україною положень конвенці та направити її до ЄК ООН.
Відбувся також обмін думками щодо перспектив участі громадськості у розробці проекту Закону України “Про інформацію”.
Було погоджено загальну структуру аналітичної моніорингової доповіді "Доступ до екологічної інформації в Україні. Теорія та практика”.

Наостанок хочеться висловити подяку колегам, які взяли участь у робочій зустрічі:

Ользі Лящук, представнику проекту у Рівненській та Хмельницькій областях – ММГО “Екоклуб”, (м. Рівне);
Юрію Бабініну, представнику проекту у Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській обл. - Спілка “Громадянський дозор” (м. Нікополь);
Олені Устич, представнику проекту у м. Києві та Київській області – ВЕГО “МАМА-86” (м. Київ);
Надії Самардак, представнику<> проекту у Чернігівській та Житомирській областях – ММГО “МАРТ” (м. Чернігів);
Володимиру Приступі, представнику проекту у Львівській та Волинській областях – АДЕО “Легіони Землі” (м. Львів);
В’ячеславу Якубенку, консультанту проекту з правових питань доступу до інформації (м. Київ);
Сергію Федоринчику, консультанту з ІКТ – УЕА “Зелений Світ” (м. Київ);
Оксані Нестеренко, консультанту з правових питань доступу до інформації - Харківська правозахисна група (м. Харків);
Андрію Оленюку, консультанту з правових питань - “Гельсінська ініціатива – ХХІ” (м. Чортків);
Богдану Махомету, асистенту проекту – ЕГО “Зелений Світ” (м. Чортків);

Керівник проекту "Реалізація права доступу до екологічної інформації"
Олександр Степаненко.

Миті робочої зустрічі зафіксовано [тут]
Поширити інформацію