Сьогодні виповнився рік від дня підписання Указу Президента № 96/ 2010 „Про створення національного природного парку «Дністровський каньйон»
Отже формально - вже впродовж року національний природний парк (НПП) «Дністровський каньйон» існує.
Його попередник - однойменний регіональний ландшафтний парк (РЛП) існує вже більше двадцяти років. Але також лише на папері - причому у дуже непевному статусі. І перший-ліпший порушник природоохоронного режиму на заповідній території без надмірних зусиль доводить в судовому засіданні, що ота немала територія - 40 тисяч гектарів - існує лише в уяві чиновників. Дозволяючи їм лише збільшувати показник „відсотків заповідності” для звітів про свої успіхи.
Насправді впродовж двадцяти років влада не те що не вишукала ресурси для створення адміністрації РЛП, яка намагалася б забезпечити дотримання охоронного режиму для одного з „природних чудес України”. Влада не спромоглася навіть назву парку
привести у відповідність до формулювань чинного закону „Про природно-заповідний фонд”...
Чи щось змінюється при новій владі?
У жовтні до обласних та столичних владних кабінетів нами було розіслано Резолюцію язловецької робочої зустрічі з питань створення НПП та формування екологічної мережі.
У січні ми отримали відповідь від першого заступника Глави Адміністрації Президента України пані Акімової, з якої довідалися, що наше „звернення з проблемних питань створення національного природного парку «Дністровський каньйон» надіслано
до Тернопільської обласної державної адміністрації з проханням розглянути його згідно з компетенцією, вжити заходів для вирішення порушених проблем та поінформувати Вас про результати”.
Щойно отримано довгоочікувану відповідь за підписом заступника Голови ОДА пана Василя Коломийчука. Відповідь, в принципі обнадійлива - якби не будувалася вона на суцільних очікуваннях рішень та подаянь „зверху”. От вирішиться щось у Кабміні, от отримає бюджетне фінансування лісове агентство, от створить воно щось, десь, призначить когось ... Тоді як знову обходиться увагою питання - а як же бути з фінансами на створення адміністрації РЛП, які необхідно знайти вже у власному, обласному бюджеті?
Підтекст листа слід розуміти, як пропозицію: не хвилюватися і не надто набридати...
І ми не хвилювалися б, звісно, якби у нас для дітей та онуків було ще декілька таких „природних чудес України” - про запас. Але у тому то й справа, що це чудо - одне й неповторне. І таке беззахисне перед людською бездумною жадібністю.
А тому - „нам своє робить...”
