ГЕС на Дністрі: уряду потрібен урок географії, громаді краю - згуртованості
автор: Олександр Степаненко ЕГО Зелений Світ
Як відомо, 3 березня Тернопільська обласна рада прийняла рішення «про заборону будівництва каскаду гідроелектростанцій з водосховищами на верхньому Дністрі у межах Тернопільської області».
Пунктом 6 цього рішення зобов’язано «Звернутися до Кабінету міністрів України про відмову від реалізації намірів проектування та будівництва каскаду гідроелектростанцій з водосховищами на верхньому Дністрі» (даруйте, саме так було сформульовано).
Минуло чотири місяці… Чи був почутий на печерських пагорбах голос народних обранців Тернопілля, науковців, громадськості краю? І що ж думає Уряд? Він обирає Дністер чи ГЕС?
На офіційному веб-порталі обласної ради, у офіційній пресі про це - ані слова. Серед урядових повідомлень – також. Невже порушена проблема того не варта?
Тому власне ЕГО «Зелений Світ» звернувся до голови Тернопільської обласної ради пана Овчарука з інформаційним запитом.
У відповідь на нього апарат ради надіслав копії відповідних листів, з якими можна ознайомитися тут.
Власного листа обласна рада направила Урядові лише 21 березня. Про те, наскільки адекватно воно відтворює зміст сесійного рішення від 3 березня, судіть самі. Нагадаю, що сесія облради зобовязала звернутися до Кабінету міністрів України з пропозицією про відмову від реалізації намірів проектування та будівництва каскаду гідроелектростанцій.
Уряд власної відповіді не надав. Що не дивно, у квітні-травні обличчя Кабміні помінялися. Але практика, схоже, ні. Звернення обранців Тернопілля переадресували до Міненерговугілля України, 13 травня зам міністра пан Светелік відписав.
Необхідність спорудження 6 великих ГЕС на Дністрі чиновник пояснює міжнародними зобов’язаннями України щодо розвитку відновлювальної енергетики, затвердженими серед іншого Угодою про Асоціацію України та ЄС.
Далі п. Светелік пише про потребу «ефективного використання Карпатським регіоном, зокрема Тернопільською областю, гідроенергетичного потенціалу та водосховищ верхньої частини р. Дністер», «для потреби зменшенні рівнів повеней у верхів’ях Дністра та їх руйнівних наслідків прилеглим населеним пунктам, інфраструктурі, включаючи природоохоронні об’єкти (зокрема, Національний природний парк «Дністровський каньйон»).
Читаючи ці перли, виникає питання, чи вивчав п. Светелік у школі географію та яку оцінку мав? Чи уявляє він, де на карті знаходяться Карпати, а де Західне Поділля, яке він хоче обдарувати черговою будовою століття? Чи знає, що верхів’я Дністра – це українські Бескиди, від яких до «Дністровського каньйону» – сотні кілометрів? Чи може пояснити, у який це спосіб греблі, котрі він у порушення закону хоче втиснути до національного природного парку, спроможні «зменшити рівнів повеней у верхів’ях Дністра та їх руйнівні наслідки».
Висновок тут один: посадовцям Мінвуглепрому та Укргідроенерго запахли великі гроші від міжнародних донорів і вони прагнуть реалізовувати свої божевільні проекти з освоєння гідропотенціалу будь-де, у Карпатах чи Поділлі, навіть у безводній Сахарі. Для них голос громадськості та представницького органу краю – рухи несвідомої біомаси, на яку можна не звертати увагу.
Тож протиставити цій авантюрі можемо лише максимальну згуртованість громади Тернопілля: депутатів, громадянських лідерів, науковців, Церкви, непідкупних сільських голів та журналістів – усіх, хто цінує унікальну природну спадщину краю та захищає майбутнє своїх дітей.
З листа Міненерговугілля зрозуміло, що проектування ДністроГЕСу може бути розпочато вже цього року. Що київські чиновники не зважають на висновки науковців Тернопільського національного університету та Західного наукового центру Національної Академії наук України.
Вони нададуть власні наукові висновки. Наскільки фаховими вони будуть, пан Светелік вже продемонстрував. Інших можна не чекати.
То що ж обирає Тернопілля: Дністер чи ГЕС? - адже у цьому випадку вочевидь обрати можна лише щось одне…
