Публікації / Краєзнавство

Галина Вандзеляк: «Побувала у виноградному раю…»

24.09.2015
джерело: Газета СВОБОДА, м. Тернопіль

Виноградництво впроваджувалося у Галичині від початку ХХ століття. Найбільш активно виноградники створювалися саме на Теплому Поділлі, на цілому просторі від гирла Стрипи до гирла Збруча: у Беремянах, Язлівці, Заліщиках, Милівцях, Більчу, Пилипчу, Скалі, Мельниці, Окопах Святої Трійці. Найбільші площі вони займали у долині Нічлави. Колоритні свята збору врожаю і дегустації місцевих вин («Swieta Winobrania”), щороку проводилися у Заліщиках і Мельниці. Вони що приваблювали численних гостей з цілої Східної Європи.

У міжвоєнний період у Тернопільському воєводстві навіть було створено «Союз власників садів Теплого Поділля» із резиденцією у Заліщиках. Головою цього товариства був Циріл Чарковський-Голейовський - його виноградники у селі Висічка (Wysuczka) на Борщівщині займали площу 34 гектари – на той час вони були найбільшими у цілій Польщі. З власних врожаїв Чарковські-Голейовські виробляли три сорти вина: сухе столове, десертний вермут, біле та червоне бургундське.

Нині не так багато є охочих професійно займатися виноградною лозою: традицію втрачено, надто клопітка та ризикована це справа… Хоча поодинокі ентузиасти трапляються – про одного з них розповідає кореспондент тернопільської «Свободи» Галина Вандзеляк.

Днями я побувала в гостях у залюбленого у свій сад чоловіка з Нагірянки Чортківського району і хочу розповісти про нього читачам «Свободи».

Хоча зробити це мені буде складно, адже подібний досвід доречніше побачити на власні очі… Мені дещо не пощастило, адже приїхала у Нагірянку дощового дня. Однак це не завадило мені сповна насолодитися працею рук гарного господаря Богдана Євстаховича Осадци.

Вирощує він аж 120 різних сортів винограду. У нього також ростуть чудові яблуні, груші, сливи, ожина, агрус, малина, різні декоративні та екзотичні дерева та кущі, чимало лікарських трав…

Погода цьогоріч справді подивувала. Жарке літо вдосталь наповнило все навкруги теплом. Тільки вологи дуже бракувало рослинам. Проте хороший урожай дали усі теплолюбні рослини – зокрема й виноград. Щедро зародили на наших землях нетрадиційні для наших країв дині та кавуни, у багатьох садах рясно плодоносили абрикоси і персики.

Київ «давив» на мене, і я вирішив повернутися у рідне село…
- Мій дід та батько любили сад та город, - каже виноградар з Нагірянки. І додає, що бабуся добре зналася ще й на лікарських травах. Оскільки генетика – наука точна, то всі кращі знання предків передалися і Богдану Євстаховичу.

Щоправда, він їх ще суттєво помножив у рази. І нині виноградник, в якому ростуть 100 столових та 20 технічних сортів, що годяться для виготовлення вин, став його гордістю. З 20 липня дозрівають сорти «Алекса», «Надія рання», «Румба» та інші. І аж до морозів тішать око кетяги винограду «Подарунок Запоріжжю», «Талісман», «Благовіст». Богдан Осадца, котрий нині є директором ТОВ «Берізка» у Чорткові, як і його дружина Галина, що працює ветлікарем на Ягільницькому кінному заводі, вищу освіту отримали у Києві. У столиці деякий час і жили.

За словами Богдана Євстаховича, київське життя було не для нього. Весь час перед очима тисячі людей, гамір великого міста, а ввечері – безглуздо проведений час перед телевізором. І лише, коли повернувся у рідну Нагірянку на Чортківщині, відчув життя сповна.

Я запитала, коли найкраще садити виноград. Відповів: восени – у жовтні, листопаді. Чи не вимерзне? Він як молоденьку лозу, так і добре вкорінені пагони винограду на зиму вкриває.

Взагалі у винограднику роботи дуже багато в усі пори року. Я наприклад, милувалася гарними опорами для винограду, виготовленими цим майстром власноруч, змайстрованою сушкою для плодів, оригінальними приманками для ос, що так люблять виноград.

Допомагають пану Богдану працювати на городі та в саду дружина Галина, дочка Наталя, зять Мирослав та маленький трирічний онучок Денис. Коли я приїхала до цієї працьовитої родини, він радо розповідав, що любить і дідусеві диньки, і виноград, і…

Малому навіть складно ще виговорити назви тих рослин, які він їсть, він ще й не знає, як деякі з них називаються. Проте разом з іншими членами родини, родичами та друзями сім?ї споживає іргу канадську, жимолость їстівну, гумі. Це ті рослини, які взагалі не мають шкідників та хвороб і є не просто екологічно чистими, а й корисними для людини.

Садиба на екзотику багата…

Навіть я по кілька разів перепитувала назви тих чи інших рослин, що з гордістю демонстрував мені пан Осадца. Адже на його земельній ділянці росте і женьшень, і золототисячник, і дев’ясил, і кизил, навіть ківі прижилося тут. А чи ви знаєте, що таке зізіфус? Це рослина, що сприяє зниженню тиску. А гінкго білоба? Це найдавніше дерево на планеті, що також росте на ділянці родини. Японці та німці виготовляють з його листя препарати від інфаркту та інсульту. А чорнушка? Ця рослина ще має назву чорний кмин і є прекрасним додатком при випіканні хліба. А стахис? Саме він може замінити для діабетиків інсулін.

Про всі ці дерева, кущі Богдан Євстахович міг би розповідати годинами, адже постійно черпає інформацію з книг, журналів, інтернету. Виписує рослини поштою з різних куточків не тільки України, а й з-за кордону. Доповнює своє господарство садовим та посівним матеріалом від інших, а плодами своєї праці щедро ділиться.

Адже вважає, що більше щастя - віддавати, ніж брати. І хоче, щоби й інші люди любили працю в саду. Адже, каже, для нього найбільше щастя - вставати рано-вранці і лягати чим найпізніше, щоб бачити свій сад у різні години доби, у різні пори року…

Поширити інформацію