Пам’яті Олега Борового
автор: Олександр Степаненко
Із жалем сповіщаємо, що 23 січня пішов з життя наш дорогий товариш, один із засновників ЕГО «Зелений Світ», Голова Колегії нашої організації Олег Олексійович Боровий
Олег народився у місті Копичинцях 1947 року. Закінчив Одеський електро-технічний інститут зв’язку (1968). Практично все своє життя працював інженером на різних підприємствах та в організаціях Чорткова.
Входив до Чортківської громадської організації «Народного Руху України за перебудову» (1989 – 1990). Був одним із засновників ЕГО «Зелений Світ» (1997).
Навчався у літній школі Національного еколгічного центру Україїни (2001), школі лідерів громадських організацій Харківської правозахисної групи (2002).
За багаторічну громадську діяльність у 2017 році був нагороджений відзнакою Президента України, ювілейною медаллю «25 років незалежності України».
Виборці Чорткова чотири рази обирали Олега Олексійовича депутатом міської ради (1996 – 2014).
Не завжди йому вдавалося реалізувати в стінах міської ради все те, чого він прагнув, і це засмучувало його. Адже далеко не завжди такі люди як він, були у більшості у тих стінах. Та йому було властиве глибоке розуміння засадничої сутності місцевого самоврядування. Сутність ця на його переконання полягала у тому, що громади міст та сіл є відповідальними власниками усього, що є в комунальній власності: природних ресурсів, майна, бюджетних коштів... Але для того, аби громади набули спроможності ефективних власників, у них повинна сформуватися певна критична маса свідомих громадян.
Він був таким громадянином. Людиною, для якої скромність та щоденне служіння іншим – громаді, країні, ідеї – були поняттями звичними, зрозумілими, буденними. Таким ми запам’ятаємо його.
Пригадую нашу першу зустріч з Олегом Олексійовичем. Це було ще в пору формування в Чорткові організації Народного руху України, в 1989 році. Тоді Олег нагадав мені максиму, яку приписують Мартіну Лютеру: «Якби мені сказали, що завтра настане кінець світу, я ще сьогодні посадив би дерево». Гадаю, це було його життєвим кредо – роби те, що вважаєш необхідним, навіть не маючи якихось гарантій успіху, не чекаючи швидкого результату, плодів твоєї праці та винагороди за неї.
Нехай йому ТАМ дерева цвітуть...
* * *
У дні цієї втрати висловлюємо щирі співчуння родині Олега Олексійовича: дружині Ользі, доньці Олені, братові Сергію, усім його близьким людям та друзям.
Щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном