Про нас / Наші публікації

То чи є у нашого міста Генеральний план, або “чого хочуть від міської влади оті “зелені”?

03.10.2007
Часто доводиться читати і чути полеміку довкола існування, чи ж то відсутності Генерального плану Чорткова. От і у останньому числі “І плюс” знаходжу твердження, що буцімто Генплан “повністю розроблений Державним інститутом “Містопроект” ще у 2002 році, обговорений і затверджений сесією міської ради”. Мені не вперше наводити контраргументи з цього приводу. Та як видно, мав рацію Мілорад Павич, який вважав, що “деякі речі, для того, аби бути почутими, повинні бути сказаними тричі”. Сказати не важко, аби лише на користь справі. Так от, я вкотре стверджую, що Генерального плану Чорткова, як чинного правового документу який у відповідності до Закону України “Про планування і забудову територій” визначав б принципові питання розвитку, планування, забудови та іншого використання території у нашому місті немає. Далі аргументую...

Пролог. Відкоригований, чи “недорозроблений”?
Може на поверхневий погляд то і не суттєво, але насправді у 2002 році Державним інститутом проектування міст "Містопроект" (м. Львів), виконано лише коригування Генерального плану м. Чорткова, розробленого у 1974 році Українським державним інститутом проектування міст "Діпромісто" (м. Київ). Головна “суть” у тому, що обидва проекти, “київський” та “львський”, загалом базуються на нормативній базі 70-х років минулого століття, а тому з точки зору чинного українського законодавства вочевидь є застарілими.

Частина перша: “Сам собі експерт”.
Відповідно до ст. З Закону "Про планування і забудову територій" усі види містобудівної документації, а тим більше Генплан, в обов'язковому порядку підлягають експертизі, яка здійснюється згідно Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 р. № 1577. Зазирнемо до тієї постанови і у п. 3 знайдемо наступне формулювання: “Експертиза проводиться в обов'язковому порядку до затвердження містобудівної документації”. А у п. 15: “Підставою для затвердження містобудівної документації відповідною радою є позитивний комплексний експертний висновок”. Отже, ні про яке “затвердження Генплану сесією міської ради” без попереднього розгляду його проекту експертними установами та без надання ними комплексного позитивного висновку просто не могло бути мови. Принаймні, якщо діяти згідно українського законодавства, а не в обхід його. Здавалося б, це мала розуміти наша рідна влада. Та зрештою, хіба не доводиться нам чути у відповідь на часті докори у безсистемній забудові міста відповіді на кшталт: “Це не міськрада погодила, то спеціалісти з управлінь підписують таке!”... То чому ж у випадку з розробленням головного стратегічного документа міста, який мав би визначати перспективу його розвитку на 40 - 50 років, вирішили обійтися без “спеціалістів”?!

З відповіді Чортківського міського Голови М. В. Вербіцького на мій запит справді виходить, що Генеральний план м. Чорткова був затверджений на 10й сесії міської ради 4 скликання 24 червня 2004 р. Тут не доводиться дивуватися – і не таке “затверджується” у тих стінах ... Може хтось відповість, чому міська влада вдалася до цієї імітації затвердження головного документу розвиту міста без наявності фахового експертного висновку !? Кому і для чого потрібен цей фарс із “недо-Генпланом” ? Чи не для того, аби гальмувати невигідні собі рішення з аргументацією “не можемо - бачте, Генплан не дозволяє!” і напряму порушувати його ж положення, будучи свідомим того, що нікому не вдасться опротестувати порушення в суді?

Про те, що Генеральний план Чорткова “знаходиться на стадії проходження комплексної державної експертизи, яка включатиме й екологічну” районний відділ містобудування, архітектури та ЖКГ повідомляв мешканців міста два роки тому. Насправді ж наш воістину мученицький проект генплану потрапив на експертизу лише наприкінці 2005-го. Знову ж – хто і чому гальмував цей процес, якщо максимальний термін для надання комплексних експертних висновків по ньому становить усього 30 днів? Або ж - хто і з яких мотивів дезінформував громадськість міста ?

Врешті-решт фінал п’ятирічних ігрищ довкола генплану завершилися цілком очікувано: його проект не пройшов державної експертизи. Нещодавно з масою зауважень експертів його було відправлено для чергового коригування. Загалом зауваження експертів повторювали ті речі, на яких наголошували представники громадськості, у тому числі “Зеленого Світу”. Одне з основних зауважень – відсутність громадського обговорення.

Отже, ситуація повернулася до стану п’ятирічної давності. Наступній каденції міської ради знову ж доведенться винайти для допрацювання проекту бюджетні кошти (читаймо - кошти платників податків). Зауважу, що вартість колись то виконаних робіт з коригування попереднього Генплану становила 40 655 грн. Вже виходячи з того, що за роботу розробників нового проекту доведеться розраховуватися коштами міської громади, очевидним є те, що оту громаду все ж слід було запросити до участі у його обговоренні та погодженні проекту: справжньому , а не удаваному... Врешті-решт, людям жити у цьому місті.

Частина друга: “Громадське обговорення без громадськості”.
Коли говориш про громадську участь у прийнятті владних рішень, доволі часто доводиться зустрічати реакцію у вигляді так чи інакше висловленого запитання “а для чого це?...” Ще надто живий у нас той стереотип, за яким роль громадськості зводиться до слухняного “одобрямсу” усього, що приймається “вгорі”.

Втім, громадське обговорення суспільно-важливих питань – то не вигадка критиканів. І якщо для когось незрозуміло, “чого хочуть “усі оті зелені”, пояснюю – хочуть того, що гарантує громадянам Конституція, Закони України, її міжнародні зобов’язання. На необхідності врахування громадських інтересів під час планування і забудови наголошується у ст. 18 Закону “Про планування та забудову територій”, ст. 10, 11, 14 Закону “Про екологічну експертизу», ст. 6, 7 Оргуської Конвенції “Про доступ до інформації участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”. І якби громадськість залучалася до процесу планування розвитку міста на найбільш ранньому етапі, то можливо, не було б ламання депутатських списів на кожній з сесій, поменшало б судових позовів та листів протесту мешканців міста в усі мислимі державні інстанції. Якби міська влада дотримувалася генерального плану, то не зникали б з міської карти сквери, та не росли б “АЗС-ки” під людськими вікнами .

Так, процес урахування громадської думки може видаватися тривалим, складним і суперечливим. І все ж в кінцевому сенсі він допомагає покращити якість рішень і уникнути непорозумінь та прорахунків у майбутньому. Отже, згідно закону міська рада повинна була протягом місяця після завершення виготовлення проекту Генплану повідомити через ЗМІ про місце його розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій, порядок їхнього обговорення. 29 грудня 2003 року сесія міської ради своїм рішенням постановила: погодити генеральний план Чорткова та провести громадські слухання з його обговорення у лютому-березні 2004 року. Щоправда, більше жодних повідомлень не було: ані про спосіб представлення проектної документації, ані про форму подачі та урахування пропозицій, ані про дату проведення заключних слухань... Та от цікаво, що у супровідних матеріалах до проекту Генплану міститься “Протокол громадського обговорення Генерального плану Чорткова”, датований (увага!) 27 – 28 листопада 2003 року. Цікава видається ситуація: виходить, що міська рада прийняла рішення про проведення громадського обговорення вже через місяць після того, як воно “відбулося” ? Такі дива можливі лише у Чортківській мерії, погодьтеся.

Я був присутній на згаданому листопадовому засіданні. Жодної попередньої інформації про його проведення не оприлюднювалося. То було перше представлення відкоригованого проекту Геплану його розробниками у присутності представників місцевих рад, архітектури, земельного відділу, санстанції та екоінспекції. В ролі представника громадськості на тій нараді був хіба що шановний Юхим Макотерський, якого на це засідання ніхто персонально не запрошував, але Юхим Фотієвич якимось чином довідався про приїзд проектантів і прийшов на зустріч. До речі, розмова на ній була предметною і цікавою. Було висловлено і занесено до протоколу чимало пропозицій, у тому числі моїх. Кокретно – вони стосувалися необхідності визначення меж водоохороних зон Серету, розроблення обов’язкового розділу “Оцінка впливу на навколишнє природне середовище”, перегляду пропозиції перенесення промислових підприємств та сміттєзвалища на західну околицю міста (за Кадубом). Так от – ані одна з тих пропозицій не була врахована при допрацюванні проекту і жодних інших громадських слухань після того, наскільки мені відомо, не проводилося.
Лише у одній з публікацій “Ратуші” йшлося про те, що карта-схема Генерального плану Чорткова висить на стіні у приміщенні ради і усі можуть на неї подивитися. Тут йдеться про спрощене розуміння Генерального плану, як якоїсь карти, на якій намальовано, як виглядатиме міська забудова через кілька років. Перепрошую, генплан – то не лише карта, на лише забудова, а ще й довкілля, системи ж
иттєзабезпечення міста і багато інших питань...

Довідка:
Стаття 12. Закону України "Про планування і забудову територій" гласить : “Генеральним планом населеного пункту визначаються:


- потреби в територіях для забудови та іншого використання;
- потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;
- межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;
- планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;
- загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану
- території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;
- інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.


Але зауваження та запитання до проекту надходили. Принаймні запитання від об’єднання “Зелений Світ” я подав офіційним листом на ім’я Чортківського міського Голови Вербицького М. В. та районного архітектора Бобечко У. А. І що ж - відповіді чекаю досі. Тематика Генплану кілька разів порушувалася при проведенні двох круглих столів по проекту “Місцевого екологічного плану “Вода для життя”, на яких був присутній і наш міський Голова. Їх було внесено до офіційних резолюцій і переліку заходів плану та передано усім зацікаленим сторонам. Як реагувала міська влада ?...Чи знає читач урну для сміття, яка стоїть на сходах, що ведуть з коридору міськради до редакції “Ратуші”? Так от, наступного дня після проведення у грудні 2004 року круглого столу, присвяченого проблемам збереження природного стану долини Серету, його друковані матеріали лежали у тій урні... Так що про повагу до громадських ініціатив у Чорткові поки що краще помовчати.

Епілог. Плани - для розвитку міста, чи для виборчого “піару”?
Хтось може зауважити: “Та чи потрібен нам той Генплан? Жили ж якось без нього раніше”. Зрозуміло, були часи, коли слів “екологія” та “сталий розвиток” ніхто не вимовляв, не те щоб говорити про якесь планування на 50 років вперед. Цілком прийнятним видавалося тоді “поселити” військову частину у одному монастирі, фабрику у другому, торговий склад втиснути у синагогу XVII століття, а біля кожної з церков збудувати супер-котельну: щоб дим з її труби курився вище хрестів. Одним розчерком пера тоді відкривали ливарне виробництво посеред житлового району – дарма що кілька поколінь дітей після того дихатимуть кіптявою. “Освоювали” сотні тисяч карбованців на новий водозабір – єдиний у своєму роді не те щоб на на цілу область, на цілу Україну – пийте річкову воду без доочистки, чортківчани. І п’ємо - вже третій десяток років, і діти наші п’ють: у дитсадках, школах, лікарнях. П’ять разів замовляла міська влада у різних організаціях проекти очисних споруд – чому б не дати заробити проектантам ? А очисних споруд як не було, так і нема...
Та все ж хочеться вірити, що часи і порядки хоч потроху змінюватимуться. І що кожен новий міський Голова не розпочинатиме із виправлення помилок свого попередника, не розпочинатиме своє “планування” з нуля і на свій власний розсуд та ризик. Для цього й потрібне стратегічне планування.

Нарешті, зрозуміймо – поряд з бюджетом місто повинно залучити для розвитку кошти приватного бізнесу. Ці гроші і зараз заносяться до владних кабінетів і будуть заноситися. Якщо спрямувати їх у організоване та прозоре русло – вони служитимуть і бізнесу і громаді, а не осідатимуть у болоті чиновницьких кишень. Відкрите стратегічне планування за участі громади – один з шляхів, що повинен забезпечити прозоре використання цих коштів. У цьому сенсі Проект стратегічного планування економічного розвитку Чорткова також може бути добрим інструментом, хоча щодо його прозорості та демократичності також маю досить запитань... Лише не варто використовувати його для самореклами і розводитися про якісь міфічні “західні інвестицїї”. Поки що американські гроші пішли не на розвиток міста, а на зарплатню експертів консалтінгових фірм. Роль “громадськості” у цьому процесі часто зводилася до масовки, яка забезпечить дружний “одобрямс”.

Сам же той розрекламований “Генплан” чомусь нагадує строкате рядно, яке покликане хоч скільки небудь прикрити чиїсь вольнощі з законом, земельними ділянками, бюджетними грішми, комунальним майном.... Прикрити дедалі важче. Та й як і чим не прикривай - “Мідасові вуха” отих наших містечкових царків виразно стирчать назовні.

Олександр Степаненко,
Голова ЕГО “Зелений Світ”,
Березень 2006 року.

P.S. Для тих, хто призабув давньогрецьку міфологію, нагадаю, що і’мя царя Мідаса “прославила” у віках його хвороблива жадібність та тупа впертість. Одного разу він мало не загинув через безглузде бажання власним дотиком перетворювати будь-яку річ на золото. Тож коли на жовтий метал перетворилася і царська їжа, і царське вино, сам Мідас мало не загинув. Що ж до іншої своєї характерної риси – впертого несмаку щодо мистецтв – то за неї царя покарав сонцесяйний Аполон, обдарувавши його волохатими вислючими вухами, які неможливо було приховати. Оті вуха і увійшли у відому приказку..
Поширити інформацію