Події / Події організації

Над прірвою в смітті

17.04.2011
автор: Олександр Степаненко

Угринська стінка - місце унікальне. За різноманіттям флори, кількістю червонокнижних видів з ним у околицях Чорткова може зрівнятися хіба що ділянка лісу Звіринець у річковій долині нижче передмістя Бердо... Лише тут - практично поруч з містом - можна побачити місця, де зростає сон-трава (Pulsatilla grandis) та ясенець білий (Dictamnus albus) - знаменита „Неопалима Купина”. Хоч не так давно місць із збереженою автентичною степовою та скельною рослинністю у районі було чимало.

Сезон цвітіння на Угринській стінці відкриває у березні сон великий. За ним у траві засвічує ясно-жовті вогники горицвіт весняний. А там вже розпочинається масове і безперервне - аж до осені! - цвітіння трав, дерев, кущів. Спочатку воно зафарбовує крутосхил білим: то зацвіли терни, глоди, дика черешня, груша, лісові анемони. А через тиждень-два він вже стає жовтавим: цвіте й медує зіновать руська... І так - ціле літо!

У верхній частині крутосхилу відкриваються відслонення білого пісковику у вигляді химерних ламаних складок, деякі з яких охоронялися ще з 1969 року, як геологічна пам’ятка природи „Гравітаційні складки”. А от з найвищих точок стінки можна
милуватися непередаваною за красою панорамою річкової долини Серету.

Розповідають люди, що саме тут, на узгір’ї, у давнину знаходився монастир Богородиці. Начебто тут у давнину знайшли образ Пречистої Діви, який зараз зберігається в угринській церкві Успіння Богородиці. У пам’ять про цю подію, біля джерела, що
пробивається на схилі гори, щороку на Трійцю відбуваються велелюдні богослужіння. А на свято Івана Хрестителя люди приходять сюди вшанувати пам’ять про отця Антона Личаківського, закатованого НКВС 1941 року.

Більше десяти років ЕГО "Зелений Світ" та молодіжний екоклуб "Ковчег" вивчали біотичне розмаїття Угринської стінки та пропонували цей ландшафт до заповідання.

От нарешті, минулого року Тернопільська обласна рада прийняла рішення про створення нового об’єкту природно-заповідного фонду, комплексної пам’ятки природи „Стінка Угринська”. Наразі це найбільший заповідний об’єкт, створений за нашою ініціативою - його площа - 30 га. В перспективі „Стінка Угринська” могла б увійти до складу регіонального ландшафтного парку „Моклеків” - як зона заповідного режиму та регульованої рекреації.

Тут приміром могла б бути прокладена учнівська екологічна стежка, туристичний маршрут - пішохідний, кінний або велосипедний...

На жаль, у наших реальних умовах створення заповідного об’єкта само по собі ще далеко не гарантує його збереження. В останні роки Угринська стінка систематично потерпає від випалювання сухостою. Щороку - навесні та восени - лихі руки підпалюють траву: вигоряють рідкісні рослини, гине їхнє насіння, згоряють комахи та пташині гнізда, займаються дерева та кущі, чорним обпеченим гіллям вкривається схил... Друга проблема - крутосхил впродовж останнього часу інтенсивно заростає через непродумане заліснення 60 - 70-х років. Штучно принесені на ці схили сосна та акація виявилися спроможними до
швидкої експансії на суміжні степові ділянки, котрі поглинаються лісом просто на очах... Витіснення степової рослинності в свою чергу прискорює ерозію грунту - у кількох місцях сланцеві осипини вже попливли донизу...

Ще одне лихо - вже багато років зсередини точить Угринську гору пісковиковий кар’єр, що розробляється самовільно з порушенням природоохоронного законодавства, при цілковитому ігноруванні правил безпеки праці. Західна частина кар’єру вже дійшла краю крутосхилу - ще трохи, і стінка може посунутися вниз - руйнуючи природний ландшафт і накриваючи історичний шлях з Чорткова до Угриня.

Не раз вже ми зверталися до місцевої влади, контролюючих та правоохоронних органів з пропозиціями припинити протизаконну розробку надр. Але на те досі нема ради...

Нарешті - з року в рік розростаються на краю крутосхилу огидні смітники...

Словом, невесело нині на отих горах над нашим „Чортопіллям”.

Сумно і соромно й за це місце, котре ми нарешті спромоглися ЗАПОВІСТИ своїм дітям та онукам. Без розпачу неможливо дивитися на обгорілу та завалену сміттям гору. Дивуєшся, наскільки треба бути байдужим, глухим та сліпим до краси рідної Землі, щоб творити на ній отаке?! Як треба зневажати почуття сотень віруючих людей, котрі щороку приходять сюди з молитвою, щоб оскверняти святе для них місце?...

Соромно - так що й у голосах круків, котрі кружляють тут у повітрі, мимоволі вчувається розпачливе: „Крру! Укрррраїну розікрррали! Прирррроду засрррали!....Кррррадії!! Ненажеррри !!!!! Каррра стррррашна вам буде!!!!...”

З тим, аби якось привернути увагу місцевої влади до проблем, що загрожують збереженню унікального ландшафту, "Зелений Світ" та "Ковчег" цього року ініціювали проведення на Угринській стінці громадської толоки з прибирання сміття. Її було проведено групою добровольців 16 квітня в рамках всеукраїнської кампанії “Зробимо Україну чистою!” (http://letsdoit.org.ua/).

Найстаршим з учасників толоки було 55, наймолодшим - 10 років. Було зібрано та вивезено на сміттєзвалище більше 100 мішків полімерних відходів. Транспорт для вивезення сміття допоміг організувати парох угринської церкви, отець Микола Ференц.

Ті волонтери, хто зберіг залишки сил для прогулянки стрімким крутосхилом "Угринської стінки", ще й могли побачити ботанічні раритети, що квітнуть саме в цю пору.

Начебто ніхто з присутніх не шкодував, що прийшов на толоку... Адже назважаючи на втому та забруднений одяг, було усвідомлення: наші зусилля необхідні і робота ця, попри деякі мало естетичні картини, за своєю суттю - ЧИСТА.

Звісно, впродовж однієї-єдиної волонтерської акції неможливо повністю очистити всю засмічену територію природної пам’ятки. Втім, сподіваємось, що така толока не остання. Сподіваємось і на те, що спільними зусиллями влади та громадськості нарешті вдасться припинити сваволю й варварство, що з року в рік чиняться тут.

Олександр Степаненко

Фотохроніку толоки на Угринській стінці можна проглянути тут.

Поширити інформацію