Запалили свічу – і в час добрий…
автор: Олександр Степаненко
У Бучачі в годину нашого приїзду якраз запалювали свічки - у знак пам’яті про мільйони життів, забраних Голомором. Запалили й ми свою, відкриваючи мандрівний фестиваль.
При вогнику свічки дивилися цього вечора: «Скрізь Майдан», «76-49/76-49», «Місце, що ми звемо домом». А на останок - сюжет про фотовиставку Олександра Глядєлова «Чуєш, брате?»
Просто відштовхуючись від фрази Маестро: «Схоже на кінець імперії з дуже довгою історією. Так воно по суті і є…» почали розмовляти. З молодими людьми у Бучачі говорити легко і цікаво.
Вони здається вже відчувають, що саме від них тепер залежить їхнє власне майбутнє, і майбутнє їхнього міста. І готові працювати заради нього. І працюють: хто у ініціативі «Арт-двір» та літературному центрі імені Агнона, хто у спільноті «Вело-Бучач», хто у «Пласті». Нещодавно тут виникла ще й якась таємнича «Фабрика Святого Миколая»…
І це добре. Адже «Заради майбутнього необхідно працювати. Минуле приходить само.»
Цю фразу колись залишив Маестро афоризму на ім’я Станіслав Єжи Лєц. Він, до речі, деякий час мешкав у нашому краї.
