Наші друзі з «Товариства Карпатського» (Towarzystwo Karpackie), Лєшек Римарович та Януш Бира, своєю присутністю і словами співчуття розділили з нами біль втрати від загибелі на фронті нашого Сина, багатолітнього волонтера ЕГО «Зелений Світ», Андрія Степаненка. Дякуємо їм сердечно за підтримку, а разом з ними – усім тим, хто був поруч у ці важкі дні: мешканцям та гостям Чорткова звідусіль, побратимам Андрія з військової частини, священникам трьох християнських церков, котрі провели чин похорону.
Маємо обов’язок берегти пам’ять про Андрія, продовжувати робити те, про що він мріяв, чому стала на перешкоді війна.
Перший крок до цього зроблений вже у день Його похорон. Лєшек і Януш згадують у своєму некролозі про гуцульський ліжник, дар від Андрія друзям з «Товариства Карпатського». Ліжник виткала на наше замовлення Анастасія Корпанюк, відома майстриня з Яворова. Вже цього року він прикрасить вівтар церкви у селі Лопєнка, що неподалік сучасного україно-польського кордону на Надсянні. Відбудована та відновлена святиня в Лопєнці, якою вже багато років опікується «Товариство Карпатське», сьогодні є місцем зустрічей та спільної молитви вірних католицької, греко-католицької та православної церков, гостей з України, Польщі, Словаччини та інших країн.
Маємо надію, що ці зустрічі триватимуть й надалі.
І що Він буде з нами.
* * *
Ми мали честь, від імені «Товариства Карпатського» взяти участь у похороні Андрія Степаненка – супутника наших карпатських подорожей, який загинув 11 березня, захищаючи свою батьківщину від російської агресії.
16 березня тіло Андрія зустрічали перед греко-католицьким кафедральним собором Святих Петра і Павла за численної участі духовенства та громади Чорткова.
Після служби труну було покладено в домініканському костелі Святого Станіслава, де 17 березня, під проводом римо-католицького митрополита Львівського, архієпископа Мечислава Мокшицького, відбулася жалобне богослужіння, в якому взяли участь мешканці Чорткова, бойові побратими Андрія та гості з різних куточків України та Польщі. Архієпископ Мокшицький виголосив проповідь, після чого у супроводі католицького духовенства обох обрядів, православних священників, мешканців міста та військовослужбовців очолив похоронну процесію до старого християнського кладовища та відслужив службу біля могили.
Труну опустили в могилу під звуки українського гімну та салюту. З Андрієм прощалася вся громада Чорткова — усі стали на коліна перед своїми будинками, магазинами, аптеками та школами. На цей момент усе звичайне життя міста зупинилося; чулася лише військова та духовна музика, а в перервах сирени та гудки автомобілів вшановували пам'ять полеглих.
Відразу після цього ми повернулися до Польщі, сповнені смутком родини Андрія, сумом усіх присутніх і усвідомленням того, що це був 121-й хлопець з чортковської громади, який загинув на війні.
Але також ми пересвідчилися, що дух свободи в Україні не зруйновано, що віра в перемогу все ще поширена, що жертва найкращих синів України не буде марною.
Десь у наших серцях лунали вірші поета Юліуша Словацького (який, зрештою, походив із не надто далекого Кременця) про «каміння, кинуте Богом на вал...»
Ми поверталися через прекрасне Поділля, вздовж річки Серет, через Теребовлю. Поруч були Збараж, Кам'янець-Подільський, Хотин, Окопи Святої Трійці та інші місця, важливі для нашої спільної польсько-української історії.
Так, історія повторюється; тепер наш спільний Хотин, Кам'янець-Подільський чи Збараж знаходяться десь на Запоріжжі, поблизу Донецька, Слов'янська чи Харкова. Саме тут зараз лежать наші прикордонні землі, оплот Європи наших спільних цінностей.
Від імені родини Андрія, і особливо від імені нашого карпатського товариша Олександра, батька загиблого героя, ми висловлюємо щиру подяку всім нашим друзям, які виявили співчуття та підтримку в ці важкі дні – нехай Бог благословить вас! Як пише Олександр: «Андрій мріяв, щоб його улюблені Гори та наше Поділля стали місцем майбутніх зустрічей, діалогу та співпраці для людей доброї волі з України та Польщі, з Європи та з усього світу. Місцем співпраці заради збереження нашої спільної спадщини та творення майбутнього без ненависті та війни...»
Нехай це здійсниться.
Також від імені Карпатського товариства ми дякуємо всім – а вас було майже три тисячі – хто висловив свою солідарність з родиною Андрія та Україною, що бореться, у наших соціальних мережах та іншими способами. Під час цього паломництва ми постійно відчували ваші думки та підтримку.
З Чорткова ми привезли «Товариству Карпатському» подарунок Андрія, який він, на жаль, не зміг особисто передати – гарний гуцульський ліжник. Він знаходився у костелі в ході жалобних урочистостей як символ життя та жертви Андрія. Ми маємо намір передати цей дар церкві в Лопєнці як нашу спільну карпатську реліквію.
Януш Бира, Лешек Римарович
Текст оригіналу на сайті «Товариства Карпатського» - https://karpaccy.pl/pogrzeb-andrija-w-czortkowie/#more-20358