екологічно-гуманітарне об'єднання

ЗЕЛЕНИЙ СВІТ

Події / Події організації

28 травня у Києві відбулася робоча зустріч лідерів кількох громадських організацій, що працюють у сфері екологічних прав.

1О РОКІВ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ КОНВЕНЦІЇ – ЩО ДАЛІ?

Як відомо, у червні виповнюється 10 років від моменту підписання Україною Оргуської конвенції.

28 травня у Києві відбулася неформальна робоча зустріч лідерів кількох громадських організацій, що працюють у сфері екологічних прав людини. Її проведено за ініціативи Г. Голубовської-Онісімової (Президент ВЕГО «МАМА-86») та С. Вихриста (координатор Європейського Еко-форуму з питань Оргуської конвенції). Зауважу, що зустріч не була частиною якогось конкретного проекту та не мала ресурсної підтримки якоїсь конкретної організації.

На зустріч запрошувалися: Б. Васильківський (Екоправо-Київ), С. Федоринчик (інформаційний центр УЕА «Зелений Світ»), О. Мелень (Екологія. Право. Людина), А. Андрусевич («Суспільство і довкілля»), А. Шумило (Екоправо-Харків), В. Мельничук (Національний екоцентр), Д. Скрильников (Бюро екологічних розслідувань) Т. Тимочко (Всеукраїнська екологічна ліга), А. Артов (КРА «Екологія і світ»), Т. Малькова (ІЦ «Зелене досьє»), О. Пащенко («Паросток»), О. Степаненко (ЕГО «Зелений Світ», Українська Гельсінська спілка з прав людини).

Від себе я пропонував приїхати на неї також і іншим колегам, що - на мою думку – протягом останніх років зацікавлено працювали у мережевих проектах «Моніторинг дотримання екологічних прав» та «Реалізація права доступу до екологічної інформації»: С. Шапаренку («Печеніги»), А. Мартинюку (ММГО «Екоклуб»), В. Приступі («Легіони Землі»), Ю. Бабініну («Громадянський дозор»), С. Бурову («М‘АРТ»).

Змогли взяти участь у зустрічі: Б. Васильківський, Г. Голубовська-Онісімова, С. Вихрист, В. Мельничук, О. Пащенко, О. Степаненко, С. Федоринчик. Окремі письмові пропозиції з питань, що планувалися до обговорення, надіслав Андрій Андрусевич. За згодою учасників модерував хід зустрічі С. Вихрист.

Далі – основні тези київської зустрічі 28 травня.

ПРО ЩО ЙШЛА МОВА?

На зустрічі обговорювалися питання:

* участі громадських організацій у процесі підготовки другого Національного Звіту України з виконання Оргуської конвенції.
* участі громадських організацій у процесі розробки Стратегії впровадження в Україні Оргуської конвенції;
* позиція українських громадських організацій напередодні третьої Зустрічі сторін Оргуської конвенції у Ризі (червень 2008 року).
Крім того, С. Вихрист поінформував про позицію Європейського Еко-форуму щодо ситуації з реалізацією положень Оргуської конвенції в інших країнах та у загальноєвропейському вимірі.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗВІТ: «ВСЕ НОРМАЛЬНО», ЧИ «UKRAINE IS COMPLETE DISASTER»?

Попри те, що відзначався незначний прогрес у порівнянні з розробкою першого Національного Звіту України з виконання Оргуської конвенції (2005 року), учасники зустрічі висловили численні критичні зауваження щодо його змісту та процесу його створення.
На їхню думку, Звіт перевантажений зайвою та випадковою інформацією, що створює ілюзію певного благополуччя у справі виконання Україною Оргуської конвенції. В той же час, у Звіті не приділено жодної уваги проблемам, не подоланим Україною.

Учасниками зустрічі називалися деякі з них:

- відсутність відповідної Стратегії та плану заходів, ухвалених вищими органами влади,
- фактичне самоусунення Уряду, Президента, Верховної Ради від участі у процесі їхнього створення,
- невідповідність багатьох положень національного законодавства стандартам конвенції,
- тривала відсутність Національних звітів про стан довкілля, багатьох спеціальних звітів, а також - загальнодержавної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи доступу до екологічної інформації,
- наявність цілого ряду підзаконних актів, котрі обмежують доступ до екологічної інформації,
- відсутність будь-якого формату участі громадських природоохоронних організацій у прийнятті рішень з резонансних проектів (прокладання каналу через Дунайський біосферний заповідник, проект Енергетичної стратегії, спорудження СВЯП, добудова Ташлицької та Дністровської ГАЕС, загрози багатьом територіям ПЗФ),
- численні перешкоди у судовій практиці та проблеми у правозастосуванні.

Залишаються не врегульованими процедурні моменти розробки та затвердження Національного звіту, а також участі громадськості у цьому процесі. Так досі не оприлюднений зміст Наказу Мінприроди від 25 листопада 2004 р. № 469 «Про підготовку національної доповіді України до Другої Наради Сторін Оргуської конвенції».

Представник ЕГО «ЗС» О. Степаненко навів факти, що свідчать - Мінприроди ухилилося від надання інформації щодо порядку розробки Національного звіту та не врахувало пропозиції громадських організацій у його остаточній редакції.

Учасники зустрічі наголошували на неприйнятності ситуації, коли процес підготовки Національного звіту зосереджувався виключно у стінах Мінприроди – натомість участь у ньому інших вищих органів влади виявилася чисто ілюзорною. В українських владних «верхах» Оргуська конвенція, на жаль, все ще сприймається, як «відомча конвенція» Мінприроди (Г. Голубовська-Онісімова).

В той же час відзначалося, що українські НДО не продемонстрували спроможності до самоорганізації з метою колективної розробки альтернативного звіту до Ризької наради Сторін конвенції. На думку частини учасників зустрічі, така спільна розробка була б доцільною, адже і Комітет з дотримання, і Наради Сторін Оргуської конвенції приймають не лише подання держав, але й повідомлення від громадськості.

Втім, Б. Васильківський зауважив, що не варто перебирати на себе функції влади, це не є нашою функцією і не по силах громадським організаціям. На його думку, більш доцільно зосередитись на справі контролю за виконанням владою власних зобов‘язань. Зокрема у питанні Національного звіту – дати оцінку його якості, реалістичності та дотриманню відкритої процедури у процесі розробки.

Учасники зустрічі зійшлися в оцінці, що Національний звіт 2008 року не відображує реального стану справ із дотриманням Україною Оргуської конвенції. Насправді ситуація є значно гіршою.

ЩО ТАКЕ МІНПРИРОДІВСЬКА «СТРАТЕГІЯ» І ЯК З НЕЮ БОРОТИСЯ?

Як відомо, 20.02.2008 р. Мінприроди поширило інформаційне повідомлення про проведення консультацій з громадськістю щодо проекту Стратегії впровадження Орхуської конвенції в Україні. У повідомленні йшлося про те, що проект Стратегії розміщено на сайті Мінприроди, консультації з громадськістю проводить ГО «Українське відділення міжнародної спілки (УВМС) «Екологія людини», яке начебто виграло тендер на розробку проекту та організацію консультацій у формі Інтернет-конференції.

При цьому досі залишається невідомим:

- яким нормативним актом регулюється процедура розроблення Стратегії?
- хто і коли оприлюднював повідомлення про тендер на її розробку та технічне завдання?
- які інші організації, окрім УВМС «Екологія людини», брали участь у тендері?
- хто приймав рішення про саме таку процедуру проведення консультацій з громадськістю ?
- хто і яким чином прийматиме рішення за результатами Інтернет-конференції, чому обрано саме формат Інтернет-конференції, а не громадських слухань?
- чому Мінприроди перекладає відповідальність з себе на окрему громадську організацію, не бажаючи провести громадські консультації відповідно до власного «Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля» (№ 168 від 18.12.2003)?
- чому не беруть участь у процесі розроблення Стратегії вищі органи державної влади в особі Уряду, Міністерств, Верховної Ради, Уповноваженого з прав людини, Секретаріату Президента, Верховного та Конституційного Суду?
- чому Уряд не проведе громадського обговорення на основі власного Порядку проведення консультацій з громадськістю?

Чи не виявиться за таких обставин «Стратегія» порожньою декларацією, за якою не стоїть розуміння складності взятих на себе міжнародних зобов’язань, відповідальність та політична воля? Чи зобов’язуватиме будь-який орган державної влади до реагування «Стратегія», розроблена та ухвалена за таким – мало не конспіративним - сценарієм?

За оцінкою учасників зустрічі розроблений УВМС «Екологія людини» проект і за свою побудовою, і за змістом не може вважатися стратегією.
У проекті не сформульовані мета, цілі та завдання стратегічного планування. Не дано оцінки реальної ситуації у справі впровадження Конвенції протягом 9 років. Загалом Проект справляє враження хаотичного нагромадження численних благих побажань. Навіть при цьому перелік пропозицій щодо прийняття нових законів та внесення змін до чинних видається неповним.

Авторами Проекту не приділено належної уваги питанням участі у процесі впровадження Оргуських зобов’язань Верховної ради України, Уповноваженого з прав людини, Президента, Верховного та Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування тощо.

Особливо недосконалим видається розділ «Вдосконалення системи доступу громадськості до правосуддя». В авторів проекту відсутнє системне бачення напрямків реформи судочинства, яка гарантувала б громадянам доступ до правосуддя з екологічних питань. Деякі їхні пропозиції видаються некоректним у правовому сенсі. Приміром, пропонується прийняти Постанову Кабінету Міністрів України про затвердження «Положення про доступ до правосуддя у разі порушення прав громадськості у випадках, передбачених Орхуською конвенцією». Звісно ж, актом органу виконавчої влади не може регулюватися порядок доступу до правосуддя. Вочевидь, ці питання повинні бути врегульованими законами.

Деякі пропозиції авторів проекту здаються нам необгрунтованими, як приміром ідея запровадження інституту Національного природоохоронного суду. Незрозуміло, що власне заважає існуючим структурам судової влади захищати екологічні права громадян і за рахунок чого виявиться більш ефективним Національний природоохоронний суд?

У проекті жодним словом не згадується про необхідність скасування чинних нормативно-правових актів, що суперечать положенням Оргуської конвенції, або внесення змін до них.

Ми переконані у тому, що проект Стратегії повинен пройти повноцінну процедуру громадських консультацій - у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378.
Вважаємо необхідним ухвалення Стратегії та Національного плану дій з впровадження Оргуської конвенції в Україні на вищому державному рівні - постановою Верховної Ради.

Учасники зустрічі також обмінялися оцінками «Плану стратегічних рішень Мінприроди щодо впровадження Оргуської конвенції, начебто затвердженого міністром Філіпчуком 1 травня 2008 року (слід розуміти, це зроблено ним на комуністичному суботнику з нагоди Дня солідарності трудящих). Цей документ також є неприйнятним за формою, змістом та процедурою ухвалення. Виконавчий орган у сфері екополітики не може приймати власні регуляторні акти доти, поки у вищих органах державної влади України не будуть затверджені документи концептуального характеру.

Офіційне подання «Плану стратегічних рішень» до Комітету з дотримання Оргуської конвенції без жодного попереднього обговорення цього документу із зацікавленою громадськістю свідчить про демонстративно зневажливе ставлення нинішнього керівництва Мінприроди до громадян України.
З огляду на це пропонується від імені українських природоохоронних організацій звернутися до Третьої Наради Сторін Оргуської конвенції та до Комітету з дотримання конвенції з пропозицією не розглядати запропоновані Мінприроди проект Стратегії та План стратегічних рішень.
Щодо запитання С. Вихриста: «чи є сенс розробки альтернативного проекту Стратегії силами групи українських природоохоронних НДО?» думки учасників зустрічі розійшлися.

В принципі такий модельний проект міг би бути розроблений. Але він не може бути механічно затвердженим на будь-якому рівні влади, як Стратегія.
Учасники зустрічі вважають, що однією з головних передумов успіху стратегічного планування у справі впровадження Оргуської конвенції та її ефективного застосування у майбутньому повинна стати свідомий, відповідальний та достатньо активний процес, який мав би розпочатися з ініціативи вищих органів державної влади: Кабінету міністрів, Верховної Ради, Президента України, що є гарантом прав і основних свобод громадян – у тому числі екологічних прав.
Припускаємо, що Президент, або Кабінет Міністрів України мали б своїми актами створити робочу групу з розробки проекту Стратегії та запросити до участі у ній представників вищих органів державної влади, а також Мінприроди, Мінюсту, інших зацікавлених міністерств та державних комітетів, Верховного та Конституційного Суду, Омбудсмена, органів місцевого самоврядування, наукових установ, громадських природоохоронних організацій – приміром, тих, що входять до Громадської Ради при Мінприроди.

ЧИ БУДЕ ЄВРОПА Й НАДАЛІ ВИТРАЧАТИ КОШТИ НА ПІДТРИМАННЯ «ЕКОЛОГІЧНОЇ ДЕМОКРАТІЇ» У ПОСТТОТАЛІТАРНИЇ КРАЇНАХ, ЯКЩО ТАМ ЦЕ НІКОГО НЕ ЦІКАВИТЬ?

С. Вихрист поінформував про результати підготовчих заходів до Ризької наради сторін, проведених Комітетом з дотримання конвенції.
На його думку, процес реалізації конвенції у багатьох країнах стикається з свідомим гальмуванням владних кіл, що не зацікавлені у становленні «екологічної демократії». Громадські організації певним чином розчаровані тим, що конвенція залишається надто «м‘яким» документом, грубе порушення якого не тягне за собою неминучих фінансових та правових санкцій.

Більшість сторін конвенції демонструють ознаки невиконання певних зобов‘язань, деякі з країн (Туркменистан) брутально ігнорують пропозиції Комітету з дотримання, інші – не демонструють намірів ратифікувати конвенцію (Росія). У цій ситуації перед ЄЕК ООН постає необхідність винесення проблем дотримання конвенції на розгляд вищих та спеціальних органів ООН: Генеральної Асамблеї, Міжнародного суду, а також - залучення важелів впливу інших міжнародних структур, приміром ЄС, Ради Європи.

Ставлення Європейського Еко-форуму до цих процесів певною мірою висловлено у Віденській декларації, яка надсилалася у ці розсилки та була підтримана деякими українськими громадськими організаціями.

ЩО НАМ РОБИТИ?

10-річчя з часу підписання та ратифікації Оргуської конвенції, усвідомлення того, що за цей немалий час в Україні зроблено надто мало, об‘єктивно спонукатиме нас до більш рішучих та організованих дій. Необхідно реально оцінити стан виконання Україною Оргуських зобов‘язань та намітити пріоритети діяльності.

Учасники зустрічі намагалися сформулювати мету та завдання, які належить вирішити, аби змусити владу виконувати взяті на себе Оргуські зобов‘язання.
Одне з формулювань мети такої діяльності запропонував С. Федоринчик: «намагатися за наступні 5 років зробити більше, аніж за попередні 10 років».

На думку колег основними цілями у такій діяльності могли б бути:

• ініціювання Парламентських слухань з питань виконання конвенції, які можуть стати відправним пунктом у розробці відповідної Стратегії вже 2008 року;
• створення Національної міжвідомчої комісії з питань дотримання конвенції із залученням до її складу представників громадських природоохоронних та правозахисних організацій;
• створення інституту Уповноваженого з питань виконання Оргуської конвенції, що призначається за конкретними критеріями та втілює механізми персональної відповідальності за реалізацію конвенції;
• спроби залучення можливостей інших міністерств, які причетні до виконання конвенції, у першу чергу МЗС та Мін’юсту;
• створення робочої групи НДО з питань дотримання конвенції.

Зауважу, що ці пропозиції певним чином перегукуються із змістом відкритого звернення 14-ти природоохоронних та правозахисних організацій з приводу незадовільного виконання в Україні положень Оргуської конвенції, оприлюдненого у січні 2008 року на сайті «Майдан».

Нагадаю, що тоді ми наголошували на необхідності:

1. У стислі терміни розробити Стратегію та План дій з інтеграції положень Оргуської конвенції у національне законодавство, що включають практичні механізми, процедури та заходи підвищення спроможності у правозастосуванні.

2. Кабінету Міністрів, Верховній Раді та Секретаріату Президента України ретельно проаналізувати стан дотримання органами владних повноважень законодавства щодо забезпечення доступу до екологічної інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань довкілля та поінформувати громадськість про результати такого аналізу.

3. Привести законодавство та практику у відповідність до положень Оргуської конвенції шляхом:

• прискорення розробки законопроектів, що відповідають сучасним принципам свободи інформації, зокрема, нової редакції закону «Про інформацію»;
• прискорення розробки постанов Кабінету міністрів України, що встановлять конкретну процедуру забезпечення доступу до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень;
• внесення змін до діючих або скасування чинних нормативно-правових актів, що не відповідають стандартам Оргуської конвенції щодо забезпечення доступу до екологічної інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань довкілля, приміром – міністерського «Положення про порядок надання екологічної інформації»;

4. З метою загальної координації цієї діяльності створити міжвідомчу Національну комісію з дотримання положень Оргуської конвенції, залучивши до участі у ній представників громадських організацій.

5. У системі впровадження положень Оргуської конвенції передбачити створення інфраструктури, відповідальної за екологічне інформування, а також здійснення навчальних та просвітницьких заходів, зокрема: для посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, суддів, депутатів, представників громадськості.

6. Оприлюднити українською мовою у офіційних ЗМІ основні документи Комітету ЕЄК ООН з виконання Оргуської конвенції та нарад Сторін, а також усі рішення щодо України.


ЧИ СТВОРЮВАТИМЕМО ОРГУСЬКУ РОБОЧУ ГРУПУ?

Учасники зустрічі неодноразово поверталися до питання про доцільність об‘єднання організацій, що працюють у сфері захисту екологічних прав, намагаються здійснювати моніторинг процесу реалізації в Україні положень Оргуської конвенції та якимось чином впливати на цей процес.
Більшість з них висловлювалися за доцільність такого об‘єднання – як мінімум, з метою встановлення режиму сталого взаємного інформування про те, що робиться ними на місцевому, національному та міжнародному рівнях.

Обережний скепсис з цього приводу висловив лише Б. Васильківський. На його думку більш ефективним може виявитися створення максимальної кількості конкретних прецедентів спонукання державних структур виконати Оргуські зобов‘язання. Цього – на його думку – має прагнути кожна організація у обраному нею напрямку діяльності.

Щодо можливого формату об‘єднання громадських організацій, зацікавлених перспективою співпраці у сфері екологічних прав, наводилися приклади з повчального досвіду діяльності інших робочих груп, мереж та асоціацій: Української річкової мережі, РГ ПЗК, Хортицького Форуму та ін.
Наразі ми досягли згоди стосовно використання існуючих Інтернет-розсилок, започаткованих, як засоби комунікації у реалізації конкретних проектів: «Моніторинг дотримання екологічних прав» та «Реалізація права доступу до екологічної інформації» - з можливим частковими змінами їхнього призначення та кола учасників. Було б доцільно використовувати одну з розсилок, як засіб інформування щодо розвитку Оргуського процесу в Україні та Європі, а іншу (з обмеженим числом учасників) – як дискусійну розсилку і засіб самоорганізації в колі колег, що мають намір увійти до Оргуської робочої групи (назва умовна).
Запрошуємо усі зацікавлені організації до обміну пропозиціями стосовно цілей та формату такого об‘єднання.

ЯКИМ БУДЕ НАШЕ ПОСЛАННЯ ДО РИГИ?

Усі учасники зустрічі зійшлися у тому, що Уряд України не виконав жодної з рекомендацій Другої наради Сторін (2005 року). Стан імплементації норм Оргуської конвенції у національне законодавство та стан реалізації її положень у реальній державній політиці розцінений усіма, як незадовільний.
Тому, на думку усіх присутніх колег, цілком виправданою буде жорстко критична оцінка України наступною нарадою Сторін, доповнена «останнім європейським попередженням» та рекомендаціями вищим органам влади - у короткі часові рамки ухвалити Стратегію впровадження конвенції та ключові нормативні акти на рівні Кабміну. У випадку чергового невиконання таких рекомендацій до України можуть бути застосовані найжорсткіші санкції.
Відтак варто пропонувати представникам українських недержавних організацій, що братимуть участь у роботі Ризької наради (наскільки відомо мені, до Риги збираються: О. Мелень, Т. Малькова, ймовірно – ще хтось), заявити саме таку позицію.
Припускаю, ми могли б спільно розробити та передати колегам кілька основних узагальнень щодо нашої спільної позиції - у формі колективно погодженого тексту. Пропоную усім учасникам розсилки висловитися з цього приводу.

Якщо я забув щось з того, з того про що йшлося на зустрічі, прошу колег мене доповнити

Олександр Степаненко,
Голова ЕГО «Зелений Світ»,
член правління Української Гельсінської спілки з прав людини.