Десять днів у Каліфорнії
За фахом Наталія Богданець - біолог, викладає у Чортківський гімназії "Рідна школа" ім. М. Шашкевича. Днями виповнюється п`ять років як Наталія Лаврівна очолює молодіжний еко-клуб "Ковчег", котрий входить в ЕГО "Зелений Світ". Влітку у рамках програми "Відкритий Світ" Наталія Богданець побувала у США.
- Пані Наталіє, вас знають в районі як голову молодіжного еко-клубу «Ковчег», а нещодавно ви у рамках програми «Відкритий світ» побували у Сполучених Штатах Америки. Розкажіть читачам, що це за програма і яку вона переслідує мету?
- Російсько-американська програма «Відкритий Світ» була схвалена Конгресом США у 1999 році, як міжнародна програма, котра дає можливість новим суспільним лідерам відвідати США для короткочасного навчання. Ідея її створення належить двом видатним вченим: фахівцеві в галузі російської історії і культури доктору Джеймсу Х. Біліатону, та російському академіку Дмитру Лихачову.
У 2003 році Конгрес США прийняв закон, котрий поширює цю програму на інші країни, з якими США взаємодіють у рамках «Акту у Підтримку Свободи». Мета програми - формування кращого взаєморозуміння між цими країнами шляхом надання новітнім лідерам можливості безпосередньо спостерігати та пізнавати досвід американського політичного, ділового та громадського життя.
- Скільки днів тривав візит українських учасників програми і коли? Чи достатнім є термін перебування в США?
- Наша українська делегація відвідала Сполучені Штати з 19 по 30 червня.
- Яку громадську організацію представляли ви?
- Еко-клуб «Ковчег» та ЕГО «Зелений Світ». Як відомо, наш «Зелений Світ» входить у Всеукраїнський екологічний рух «Хортицький Форум». То ж, власне, на цю поїздку до США я номінувалася «Хортицьким форумом».
- Скільки було учасників делегації з України?
Наша група складалася із десяти осіб з різних областей України. Об`єднувало нас те, що усі ми є представниками громадських природоохоронних організацій. Акцент інформаційної складової нашого туру був зроблений на темі енергозбереження та альтернативних видів енергії. Ваша газета писала про те, як минулого року Ковчег» брав участь у демонстративному енергозберігаючому проекті утеплення вікон гімназії, а також – у великому всеукраїнському турі «Клімат змінюється – час діяти!». Мабуть, ця діяльність посприяла тому, що цьогоріч мою кандидатуру було підтримано.
- У якому штаті побувала ваша українська делегація?
- У штаті Каліфорнія. Там держава і місцева влада досить активно підтримує громадян, котрі готові вкладати власні кошти у розвиток альтернативної енергетики та електрозбереження. Приміром, коли людина купує електромобіль, то влада їй повертає 10 тис. доларів. Купує сонячні батареї - мерія також надає дотацію.
- Що найбільше запам`яталося з цієї поїздки?
Програма візиту була дуже цікавою і насиченою. Здавалося, що день тривав не 24 години, а тиждень. Ось до прикладу, за один лише день ми мали низку зустрічей у відділі охорони здоров`я Сан-Франциско, бесіду з керівниками компанії з утилізації і переробки твердих відходів, екскурсію на сміттєпереробний завод… Додому ми поверталися досить пізно і втомленими.
Цікавим був візит до сім`ї, котра для побутових потреб використовує енергію сонячних батарей, які розміщені на даху. Надлишок енергії вони передають місту. Це така американська екологічна щедрість. У цієї сім’ї є електромобіль, який завдяки дотації держави та підживленню від власного джерела енергії вже себе окупив. Загалом у них на дорогах багато автомашин-гібридів, які живляться електроенергією, біопаливом та традиційним пальним з нафтопродуктів.
Цікавим було знайомство з молодіжною програмою з питань енергозбереження. Суть її полягає в тому, що учні і студенти пропагують у суспільстві енергозберігаючі прилади і з того мають невеличкий заробіток. Нас вразило, що серед тих приладів: енергоефективних ламп, сонячних батарей, автоматичних систем для обслуговування будинку – були… знайомі нам мотузки для просушування білизни! Ініціатори програми підрахували, що на сушіння білизни середня сім`я витрачає електроенергії на 130 доларів у рік. То ж де в чому ми випереджаємо американців!
- А де ви проживали увесь цей час?
- Жили ми у місті Берклі, штат Каліфорнія, у американських родинах. Особисто я - у помешканні професора Каліфорнійського університету, дуже цікавої жінки - Клер Купермаркус. Клер за фахом журналіст і еколог, працює у сфері садово-паркового дизайну для лікарень, любить тварин (має вдома два коти, один з яких на той час лежав у лікарні, у нього були стоматологічні проблеми). Клер є автором багатьох книг з проектування парків для лікувальних установ. Виявляється, що і вибір видів рослин і дизайн парку розробляються в Америці в залежності від профілю лікарні. Найкращі - парки для дитячих лікарень. Це настільки красиво, що складно передати.
- У нашій райлікарні також є парк відпочинку, де навіть є насадження дерев-екзотів. Як ви дивитися на його стан з висоти побаченого у Каліфорнії?
- Звісно, лікарняний парк конче потребує впорядкування та реконструкції. Дещо і цьому плані зроблено минулого року, але ще більше варто зробити. Очевидно було б доцільно показати фотографії нашого лікарняного парку Клер Купермаркус, у неї була б фахова думка. Мені здається, у парку є група цікавих дерев – декоративних ялин, чорних горіхів, східних платанів, кленів, лип - на основі яких його можна розвивати. Прикро, що кілька разів активісти «Зеленого Світу» висаджували тут рідкісні екзоти: тис, магнолію, ліродендрони, які просто викрадалися… Не додає парку лікарні привабливості і зруйнована могила єврейського філософа Давида Моше Фрідмана. Її вигляд не сприяє оптимістичному настрою не тільки для недужих, але й здорових людей. Дивно, що майже два роки тому надгробок розібрано – начебто з метою реконструкції – і відтоді нічого не робиться. А загалом над цим парком вартувало б попрацювати, адже такі парки досить добре впливають на реабілітацію хворих. В Америці цьому надають великого значення. А хіба наші люди чимось гірші за американців ?..
- Чим американці відрізняються від нас?
- Я помітила, що у них дуже складно визначити вік людини: люди, яким за 80, часто виглядають краще, аніж наші 60-річні співвітчизники. Ще більшість американців намагається споживати екологічно чисті продукти. Часто не купують продукції одного чи іншого виробника, який свого часу не підтримав певну екологічну акцію. Миють посуд у мисці, тому що розуміють, що на планеті є проблема з водою і саме такий спосіб миття дозволяє її економити. Ще я помітила, що у Каліфорнії скрізь впроваджене роздільне збирання сміття. Повсюди стоять по декілька контейнерів. В одні збирають органічні відходи, в другі - пляшки, у треті – метал, і т. д.
- Ми часто говоримо про ущільнення житлових масивів. В такий спосіб забудовується буквально все. Чи мають таку проблему американці? Чи у них, як, скажімо, у нашому місті, ніде влітку сховатися, бо сквери забудовуються?
- Знаєте, їдучи до Америки, я чомусь чекала, що у тамтешніх містах одні хмарочоси і цілком немає зелені. Виявилося, що насправді це не так. В середині кожного кварталу є площа і великий сквер, де відбуваються час від часу вуличні концерти, де можуть прогулюватися люди, де просто на траві відпочивають перехожі. У деяких будинках просто на даху влаштовано декоративні сади. Ми мали екскурсію на дах одного з будинків - не пам`ятаю вже, скільки у ньому поверхів - де був дуже красивий сад з діючим фонтанами. Ще на інших дахах, де будинки мали меншу міцність, були просто клумби, на інших - сонячні батареї або резервуари для збору дощової води для поливу рослин.
- Невже у американців немає екологічних проблем?
- Побачивши впорядковані сквери, ознайомившись із системою залучення громадян до кампаній енергозбереження та розширення зон зелених насаджень, ми думали, що у них з довкіллям все гаразд. Але, як виявилося, і в американців свої проблеми. Наприклад, ми мали можливість підтримати акцію проти вирубування університетського парку. Керівництво університету Берклі вирішило на його території створити студентський відпочинковий комплекс із спортивним майданчиком. Але на тому місці нині ростуть дуже гарні старі дерева і тому громадськість міста вдалася до масових акції протесту. Уже 150 днів триває це протистояння у Берклі. Останнім часом протестувальники живуть на високих деревах, тим не дозволяючи їх зрубувати. Мешканці міста приносять їм їжу, але поліція зробила огорожу, відтак люди перекидають пакети з харчами через огорожу. В день нашого візиту не було можливості доставляти їжу і страйкуючі просто таки голодували. Ми хотіли хоча б морально підтримати їх – прокричали їм, що гості з України солідарні з їхньою акцією. Щоправда першим їхнім запитанням було: «З України? Де це ?». Потім вони попросили заспівати нашу національну пісню. Спершу ми заспівали «Ще не вмерла Україна». Вони відповіли, що пісня гарна, їм сподобалося. Довелося пояснити, що то не просто пісня, а наш державний Гімн…
- А у них справи із екологічною освітою дітей?
- Я заздрила їхнім вчителям біології. Адже ми обмежені класом і підручниками, а вони мають можливість навчати на лоні природи. У школі, де ми мали можливість гостювати, є власний парк з розмаїттям рослин та з струмками. І що цікаво, у часі занять діти сидять просто на траві. Ось так засади єдності людини і природи американці прививають дітям змалку. Очевидно, вони вже пройшли період захоплення усілякими «дивами цивілізації» і тепер доходять усвідомлення, що треба повертатися обличчям до природи.
Пані Наталія з домашнім улюбленцем Клер Купермаркус
Українська група у Громадянському центрі ім. Мартіна Лютера Кінга
