Дивлячись у дзеркало ріки
Наприкінці травня захід України заливали дощі, і все ж – продовжуючи власну діяльність із розвитку регіональної екологічної мережі - ЕГО „Зелений Світ” спільно з партнерами з Національного екологічного центру України (НЕЦУ) провів триденну дослідницьку експедицію долиною річки Збруч у нижній течії.
Тривале стояння державних кордонів на Збручі, менша кількість населених пунктів, розташованих безпосередньо у річковій долині, певною мірою посприяли збереженню тут природного різноманіття. Найбільше втручання у екосистеми припало на другу половину минулого століття, коли річку радикально зарегулювали цілим каскадом малих ГЕС. Більшість з них і досі працює. На жаль, працює за горезвісним принципом безроздільного володарювання над природою. Спостерігаючи за раптовими стрибками та падіннями рівня води, що створюють енергетики, мимоволі згадується бадьора пісенька сталінських часів „Течет вода Кубань-реки, куда велят большевики...” Багато чого змінилося з тих часів, але стосовно природи, як видно, ми й досі є „большевиками”.
Але у багатьох місцях річкова долина попри все ще є живою. Причому правий, тернопільський берег не поступається ані красою, ані природним розмаїттям лівому, який вже впродовж п’ятнадцяти років захищений охоронним режимом національного природного парку „Подільські Товтри”. Зробивши на зупинках невеликі вилазки у гущавину корінних дібров, ми щоразу знаходили види рослин, внесені до Червоної Книги України, регіонального списку рідкісних та зникаючих видів. А у одному місці натрапили одночасно на чотири види орхідей - у самий розпал їхнього цвітіння! Вочевидь давно на часі встановлення заповідного статусу ландшафтів Збруча на правому березі.
Власне дослідження біотичного та ландшафтного розмаїття долини цієї річки й було однією з цілей експедиції „Зеленого Світу”. На нашу думку, оптимальним рішенням було б включення їх з часом до складу територій НПП „Дністровський каньйон”.
Збереження потребують і численні історико-архітектурні пам’ятки Надзбруччя: руїни замків у Скалі, Кудринцях та Окопах, костели у Турильчому та Окопах, найдавніша на Тернопіллі церква Миколая у Збручанському (історична назва села - Новосілка) і багато інших...
Експедицію було проведено власним коштом її учасників. Вона стала можливою завдяки організаційній підтримці та спорядженню, люб’язно наданих ініціативою „Тіні Гардаріки”. За це особлива подяка її лідерам, Андрію Мельничуку та Світлані Пасічник. Дякуємо також колегам з НЕЦУ за інтерес до природної спадщини краю та постійну безкорисливу допомогу у наших справах.
Фотохроніку збруцького сплаву можна проглянути тут.