„Charta non erubescit”, або „папір не червоніє”, - зауважили ще давні латиняни. Що вже казати про Інтернет...
автор: Олександр Степаненко
Уявіть лишень - прокинувшись у третій день Різдвяних свят, адміністратор тернопільської Інтернет-газети „Про все” з якогось такого дива запустив у інформаційний простір пересмажену „жовту качку” під назвою „Колишній депутат Тернопільської облради Олександр Степаненко фінансується світовим спекулянтом”
(http://provse.te.ua/2011/ 01/kolyshnij-deputat-ternopilskoji-oblrady-oleksandr-stepanenko-finansujetsya-svitovym-
spekulyantom/)
Сенсація, мовляв, пробудіться тернополяни - агенти світової фінансової мафії серед нас!!! Схоже, що анонімний admin переймався тією бідою цілі свята - може й про кутю забув.....
Окрім скандальної назви у цьому „злободенному” повідомленні міститься кілька рядків інформації, з яких читач начебто мав би зрозуміти, що об”єднання „Зелений Світ” реалізує проект „Дотримання прав громадян у сфері користування природними ресурсами у Тернопільській області”, підтриманий грантом програми „Верховенство права”. А керівником цього проекту є Олександр Степаненко, отой самий колишній депутат облради.
Якби відвідувач сторінки газети мав намір довідатися більше - про сам проект, оту програму „Верховенство права” та її відношення про якогось жахливого „світового спекулянта” - задовольнити свій інтерес йому вже не вдасться, адже активний рядок на цій сторінці не виводить на сторінку програми. Жодних інших відомостей: при якому фонді діє ця програма, який стосунок до неї має отой зловорожий „світовий спекулянт”, хто врешті- решт удостоєний цієї характеристики - про це всезнаюче тернопільське Інтернет-видання пропонує лише здогадуватися...
Та вочевидь таємничий admin (або той, хто підклав йому згадану „качку”) і не керувався метою дати докладнішу і зрозумілішу інформацію. Важливо було натякнути читачеві про розкриття тіньових зв’язків „колишнього депутата облради” ?
Тож мусимо вже ми вносити деяку ясність....
Про проект та його підтримку.
Проект „Зеленого Світу” „Дотримання прав громадян у сфері користування природними ресурсами у Тернопільській області” підтримується Міжнародним Фондом „Відродження” (МФВ). Інформація про цей проект є на сайті МФВ (http://www.irf.ua/) - як і про десятки інших проектів у сфері правозахисту, охорони здоров”я, видавничої справи, розвитку незалежних ЗМІ і т. ін., котрі щороку підтримується цим фондом.
На жаль, досі на Тернопільщині лише кілька громадських організацій може похвалитися виграшем у конкурсах МФВ.
У сусідній Львівщині - грантерів фонду у кілька разів більше. Але ця проблема не має жодного стосунку до МФВ, „Зеленого Світу”, а тим більше до „колишнього депутата”. Просто бажаючим отримати таку підтримку (а це можуть бути організації громадянського суспільства, незалежні ЗМІ, органи місцевого самоврядування, освітні та культурні заклади, видавництва, Інтернет-центри) варто наважуватися, подавати свої проекти на конкурси програм МФВ, вигравати, нормально відпрацьовувати та ретельно звітувати про отримані кошти.
Про фонд та „світового спекулянта”.
МФВ є філією Інституту відкритого суспільства в Україні, заснував яку відомий фінансист та меценат Джордж Сорос. Характеристику „світовий спекулянт” тернопільська Інтернет- газета намагається приклеїти саме до нього - вочевидь через те, що свій капітал Сорос набув в результаті фінансових операцій на міжнародному валютному ринку, якими в принципі займається будь-яка валютна біржа, або банківська установа.
Чи не з більшими підставами Джорджа Сороса можна вважати „світовим філантропом”, адже наразі зі свого 11-мільярдного капіталу приблизно половину він пожертвував на благодійництво.
У тому, що й ця характеристика є великим спрощенням, можна пересвідчитися щонайменш зазирнувши на сторінку у Вікіпедії, йому присвячену -
http://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B6_%D0%A1%D0%BE%D1%80%
D0%BE%D1%81
Загалом за ініціативою Сороса було створено 31 представництво Інституту відкритого суспільства на усіх континентах.
Організаційно вони діють цілком самостійно, у відповідностей до принципів відкритого суспільства. Рішення про фінансування проектів приймається програмними радами, членами яких є громадяни тієї країни, у якій працює відповідний фонд. Так що стверджувати, що якась діяльність фінансується безпосередньо Соросом через мережу фондів та інститутів відкритого суспільства, може лише невіглас…
Натомість припускаю, якби наші доморощені олігархи, статки яких не поступаються капіталу Сороса, демонстрували таку ж готовність інвестувати у розвиток організацій громадянського суспільства, освітні та культурницькі проекти, наша країна була б значно ближчою до європейських стандартів у багатьох сферах....
Нарешті - про депутатів та „admin-ів”.
Вам не здається, що стверджувати, що буцімто котрийсь депутат в Україні фінансується Соросом - віддавати забагато незаслуженої честі тому депутатові, хто б він не був?
Особливо, якщо пригадати, що свого часу Сорос фінансово сприяв діяльності польської „Солідарності”, чеської „Хартії 77”, радянських дисидентів та науковців. Думаю, будь-хто з наших політичних вождів та вождиків лише мріяв би похизуватися наближенням до компанії Валенси, Гавела, Ліхачова та Сахарова, діяльність котрих насправді підтримував Сорос.
Уся інформація про джерела фінансування проектів ЕГО „Зелений Світ” доступна на сайті організації: описання діяльності, фінансові звіти, видання... Не надто багато було у нашої організації грантів, але нам вдавалося вигравали їх і у програмах МФВ, і посольства США, і Фонду імені Гайнріха Бьолля, і Єврокомісії... До моєї депутатської діяльності ці гранти ніколи не мали жодного відношення.
Стверджувати, що я колись отримував будь-які сторонні гроші за свою депутатську діяльність, або відмову від неї - вельми ризиковано. Намагатися розшукати такі факти - все одно, що знайти чорного кота у темній кімнаті, хоч часовий простір для такого пошуку вельми широкий, розпочинаючи від 1990 року і донині. Хто хоче пересвідчитися, нехай спробує. А поки не спробував, нехай мовчить, аби не насмішити людей.
Я ж не стверджую, що тернопільська газета „Про все” фінансується спецслужбами якихось невідомих держав, лише на тій підставі, що ... ті ж давні латиняни підмітили: осла завжди можна пізнати по вухах - „ех auribus asinum cognoscimus”.
Даруйте вже,
Олександр Степаненко
