Події / Події організації
15 лютого „Зелений Світ” представив у Народному домі виставку фотографії.
16.02.2011
Експозицію названо „Чортків, Стрітення...” В українській народній традиції свято Стрітення - то зима з літом „стрічається”, у церкві освячуються свічки і робляться прогнози погоди. Не надто часто згадується про зустріч людства в особі праведних Симона й Анни - з Сином Божим. Нехай так... Ми також провели паралелі від народних уявлень. І нині на наших картонах - пошук унікального обличчя міста, котре впродовж десятиліть намагалися приховати, „звільнити” від попередніх „чужих” традицій, затулити якимось штучно штампованим „зразком”.
У міжвоєнні часи Чортків намагалися зробити зразковим польським містом. Від „золотого вересня 39-го” його наполегливо „звільняли” від усякого інакодумства ціною депортацій, арештів та перебудов. Зразок 1941 - 1943 років передбачав „звільнення” міста через створення гетто та фізичне знищення усього єврейського населення. „Зразок” радянського міста звісно ж задіював широкий набір „зразкових” заходів: від перейменування на „Червоне”, до перетворення костелу та синагоги на торгівельні склади, монастирів - на фабрики і військові штаби, до зведення кочегарок з високими коминами біля кожної з церков...
Нині до облуплених фасадів його історичних будинків нав’язливо ліплять строкатий гламурний євро-набір із рекламних щитів, яскраво-їдких тинькувань та пластикових вікон, а у його самому історичному центрі вже другий десяток років царює хаос торгових наметів... Так начебто повинне виглядати „зразкове європейське місто”...
Можливо, час вже зупинитися і дати собі з тим спокій? Та схоже, що люди, котрі приймають у місті рішення, не відчувають, що воно з року в рік втрачає - не багато й не мало - власне унікальне обличчя. Таке обличчя творить насамперед природний та історичний ландшафт. Його треба щонайперш побачити, відчути, „стрінути” - для того, аби розуміти й берегти.
Отже, „стрітення” з Містом: зустрічається у ньому світло і тінь, тління та розквіт, рештки природи і сміття „чужих” культур, оці його закамарки пам’яті і пустирі безпам’ятства, його красоти й мерзоти...
Великі міста з виразним власним обличчям зазвичай зрощують собі на славу художників і поетів, котрі згодом їх змальовують та оспівують. Тоді ці міста починають жити другим, паралельним життям, не лише як поєднання вулиць, площ, будинків - але і як осередки символічної реальності. Париж важко уявити без полотен імпресіоністів, Петербург - без лірики Ахматової, Львів - без „Високого Замку” Лема, Одесу - без Бабеля і так далі... Малим містечкам важче із відомими співцями та художниками, хоч є чимало добрих виключень. Так Кременець на віки ощасливлений Словацьким, Дрогобич - Бруно Шульцем. Провінційний Бучач в Агнона стає „Святим Містом Бучачем”, майже Єрусалимом, наближаючись до Господнього престолу. І символічна реальність тут доволі часто слугує оберегом для реальності матеріальної...
Чортків також має своїх співців і художників, хоч і не надто відомих, часто невідомих, часто - добряче забутих. Втім хіба не верхом досконалості є сонет Андрія Базалінського „Господь мені подарував Чортків”? Закутки передмість нашого Чортопілля, побачені через об’єктив гуру чортківських фотографів Ореста Лижечки - то також особливий, легко впізнаваний світ, де рефлексії від реальності інколи виявляються більш живими і бентежливими, аніж сама реальність.
Наша виставка є спробою показати роботи кількох фотомайстрів й кількох дилетантів, на яких оте приховане обличчя міста ще „стрічається”... Попередити про непоправні втрати, які можуть статися завтра, якщо ми не змінимо нічого у своєму ставленні до нього...
Вона є спробою достукатися до влади і переконати її у необхідності змінити підходи до планування та забудови території міста, відмовитися від тих новобудов і реконструкцій, що спотворюють його природний та історичний ландшафт...
Виставка працюватиме впродовж тижня...
Власні роботи для неї люб’язно надали Орест Лижечка, Олег Марчак, Валерій Гонтар, Назар Гуменюк, Богдан Махомет, Ірина Брунда та Олександр Степаненко.
Друк фото виконано у фотостудії „Коніка” за кошти, надані Творчим центром ТЦК в рамках проекту „Реалізація права громадської участі у вирішенні питань планування та забудови населених пунктів”.
Організатори виставки вдячні адміністрації за можливість безкоштовно розмістити її у зразково відреконструйованому вестибюлі Народного дому імені Катерини Рубчакової...
Олександр Степаненко
Фото з відкриття можна переглянути тут
"Потік свідомості" від Андрія Мельничука (ініціатива "Тіні
Гардаріки"), десь можливо, спровокований нашими акціями останніх
днів...
Поширити інформацію
