Події / Події в Україні
Мандри Планетою Людей: на екрані й у житті.
20.12.2011
Днями завершилася подорож фестивалю «Docudays UA» нашим «теплим Поділлям».
Нинішній сезон Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини
«Docudays UA» на півдні Тернопільщини тривав з 19 листопада по 10 грудня. Його фільми
можна було подивитися у Чорткові, Більче-Золотому Борщівського району, Бучачі та
Заліщиках. Завершився він напередодні Міжнародного дня захисту прав людини у стінах
Заліщицького коледжу ім. Є. Храпливого Національного аграрного університету …
Звісно, усі кінострічки, представлені на цьогорічному «Docudays» привезти до
не було можливості. Адже загалом їх було біля семидесяти. Годі описати та й просто
перелічити їх у одній статті. На жаль, не вдалося отримати від німецького режисера
Якуба Пройса згоду на показ у мандрівному форматі його фільму «Інший Челсі: історія з
Донецька», що став відкриттям «Docudays-2011». Не побачили тернополяни і переможця
творчого конкурсу «Docudays UA» - голландського фільму «Гравець» режисера Джона
Аппеля. Не мали ми змоги показати сповнені аурою справді непересічного таланту стрічки
російських документалістів Павла Костомарова та Олександра Расторгуєва «Я тебе
люблю» та «Удвох». А вони також збурювали хвилі глядацького інтересу: і на київському
«Docudays», і на берлінському «Berlinale».
Отак стає просто неможливим продивитися усі фестивальні фільми у „великому
форматі”, безпосередньо у Києві. Але навіть епізодично відвідуючи те дійство, не можна
не тішитися.... Адже - попри усю фестивальну суєту - тут бачиш щоразу чисельнішого
НЕВИПАДКОВОГО ГЛЯДЯЧА. Що особливо радує: більшість аудиторії - то молоді люди!
Приємно чути краєм вуха їхні коментарі до щойно переглянутої стрічки. Приємно, що хоча б
в столиці можна знайти альтернативу тій навалі войовничої попси та несмаку, що заполонила
нині телеекрани та кінозали.
До того ж фестиваль, який вважають найбільшим на пост-радянському просторі
явищем у сфері неігрового кіно – то не лише перегляд фільмів. Це ще й великий
майданчик для спілкування: маса прес-конференцій та майстер-класів, дебати з метрами
кінодокументалістики, інтелектуалами, правозахисниками, журналістами… За великим
рахунком, це велика творча майстерні та громадянська арена, з якої Україна може пізнавати
світ, а світ – Україну…
Мандри творчих пошуків кіномитців, що охоплюють цілий світ, сходяться на
фестивальному дійстві, а тоді трансформуються у добровільні мандри проповідників
серйозного кіномистецтва та гуманістичних цінностей…
Зауважив: впродовж останніх років у розвитку Docudays стає помітнішою
певна «екологізація» його тематики. У сенсі – все більш помітної ноти тривоги за наш
спільний дім, Землю. Автори дедалі частіше змушують замислитися над питанням -
який слід залишає на Землі кожне покоління, кожна цивілізація? Як подолати наше
відчуження від природних коренів, зробити наші міста більш безпечними та «олюдненими»,
більш придатними для життя, а не для гонитви за примарним успіхом? Тут вже
згадувалися відверто екологічні фільми цьогорічної програми: «Авто*мат», «Дике місто
Детройт», «Смердючий корабель»…
Отже, і формат, і тематика, і географія мандрів Docudays UA щороку розширюється
– він давно став самодостатнім мистецьким та громадянським явищем. Але щонайперше
– у час, коли всевладдя грошей, шумовиння ерзац-культури та захоплення технологіями
девальвують людське у людині – фестиваль вносить свою долю у справу піднесення
цінностей свободи й солідарності між людьми та народами!
Адже сюжети його фільмів – то частинки життя живих, невигаданих людей: з їхніми
радостями та печалями, надіями та сумнівами, малими й великими трагедіями та спробами
їхнього подолання. Персонажі фільмів Docudays направду дуже різні, адже живуть вони
на різних континентах, у різних країнах з власною історією та спектром проблем: українці
й американці, афганці й росіяни, німці й чеченці... В них різні мови, характери, життєвий
рівень, освіта, системи цінностей та спроможність діяти у відповідності до них...
Але попри це усі вони наділені людською гідністю та незалежно від націй та
віросповідань - заслуговують на порозуміння й співчуття. Сюжети фільмів фестивалю
– якщо загалом - саме про це. І саме у цьому одна з його головних місій в сучасному
українському соціумі.
Місія ця – РОЗКРИВАТИ ПЛАНЕТУ ЛЮДЕЙ в усій її складності, взаємозалежності
та різнобарв’ї. Таку безмежну – в сенсі наших можливостей для її відкриттів і осягнень. Таку
обмежену й вразливу – перед нашою бездумністю та безвідповідальністю.
Більше відомостей про фестиваль - на його офіційному сайті:
http://www.docudays.org.ua/
Олександр Степаненко
Поширити інформацію
