Публікації / Екологічна безпека

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ НЕЗАКОННИХ РУБОК ДЕРЕВИНИ

29.12.2011


Микола Чернявський, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Національного лісотехнічного університету України, експерт програми ENPI-FLEG «Удосконалення систем правозастосування й управління в лісовому секторі», проекту розвитку лісового господарства «FORZA» та проекту «Дотримання прав громадян у сфері користування природними ресурсами у Тернопільській області»

Санкт-Петербурзька Декларація ENPI-FLEG (2005), яку активно підтримує й Україна, передбачає вдосконалення системи правозастосування й управління в лісовому секторі, опрацювання стратегії усунення головних причин незаконних рубок, розповсюдження інформації про законність походження лісопродукції, лісову сертифікацію у все більших масштабах; сприяння передачі технологій і обміну інформацією у сфері боротьби з нелегальними рубками як всередині країни, так і через міжнародні проекти.

На жаль, у лісових відносинах багатьох країн продовжують домінувати, перш за все, інтереси бізнесу, пов’язані експлуатацією лісових ресурсів, а не інтереси місцевих громад, збереження природного середовища, захисту біорозмаїття.

Як відзначається у преамбулі до програми FLEG в Україні, першопричини незаконних рубок досить складні, і, як правило, виходять за рамки лісового сектору. Наводяться спонукальні мотиви цих рубок: бідність населення сільських районів, неучасть зацікавлених сторін в управлінні лісовими ресурсами і недостатня інформованість громадськості, корупція й загальна бездіяльність у системі управління, а також неясності і протиріччя в політиці чи законодавстві, незадовільне правозастосування тощо.

Як висновок, декларується думка, що вирішення цих проблем повинно бути складовою державної політики управління природними ресурсами та носити комплексний характер. Для досягнення стійких змін у цій сфері потрібні час і значні витрати. Довгостроковому ефективному управлінню та сталому розвиткові в лісовій галузі перешкоджають незаконні рубки, розкрадання і контрабанда лісоматеріалів, торгівля незаконно заготовленою деревиною, нечітко прописані закони і невиконання положень лісового законодавства внаслідок корупції.

За офіційною статистикою проблема незаконних лісозаготівель в Україні не є критичною. За даними Державного комітету лісового господарства обсяг самовільних рубок протягом останніх років становив приблизно 20 тис. м3 (0,2 % від загального обсягу заготівель) та має тенденцію до зниження. Позиція відомства є такою, що незаконна вирубка не є основною проблемою, а тому необхідно вирішити заходи для легалізації переробки деревини і її легального ринку.

Однак, згідно з оцінками деяких експертів та організацій ця цифра є на порядок вищою. На думку консультанта Світового банку Михайла Попкова проблема полягає у розбіжностях, спричинених різними підходами до визначення нелегальних рубок.

У принципі правопорушеннями треба вважати не лише крадіжки (самовільні рубки в трактуванні пострадянського права), але й порушення принципів ціноутворення й оподаткування, продаж деревини на основі підроблених документів, а також будь-які інші незаконні шляхи постачання лісопродукції. Правопорушення існують у сфері вимірювання та визначення сортності лісоматеріалів.

Олег Сторчоус, також консультант Світового банку, підкреслює, що «правопорушення в лісовому секторі у всіх перед очима і тому викликають широкий резонанс у суспільстві. Не менш, ніж нелегальні рубки, громадян хвилюють правопорушення, пов’язані з відчуженням лісових земель та обмеженням доступу до лісу».

Олександр Банчук, який на замовлення Світового банку опрацював правові колізії у лісовому секторі, зазначає, що лісогосподарські підприємства, котрі знаходяться в сфері управління Державного комітетту лісового господарства (тепер – агентства), уповноважені одночасно займатися рубкою, прибутковою діяльністю та здійснювати контроль за порушеннями лісового законодавства. Це спричиняє конфлікт інтересів і може ставати причиною високого рівня прихованості правопорушень.

Загалом же, на думку координатора проектів Світового банку в Україні Олексія Слензака проблема боротьби з правопорушеннями в лісовому секторі має вирішуватись комплексно на засадах різнопланового аналізу ситуації, вдосконалення законодавства, підготовки навчально-методичних матеріалів, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення обліку й контролю за рухом лісопродукції, вивчення громадської думки, поширення інформації та знань.

Напрямки боротьби з незаконними рубками в Україні різнопланові. Перш за все у законодавчому плані поняття «незаконні рубки» і «незаконно заготовлена деревина» в Україні не визначено, їх трактують по-різному.

До категорії незаконної рубки часто відносять вісім категорій не передбачених законом діяльності: крадіжка деревини; недозволений лісоповал; недотримання встановлених дл вирубки лісу правил; недотримання встановлених правил продажі пиломатеріалів або видачі концесій; маніпулювання технічними даними деревини; ухилення від податків і зборів; недотримання правил перевезення або експортування деревини; порушення трудового законодавства.

Пропонується наступне визначення незаконних рубок, яке доцільно внести до Лісового кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Незаконна (нелегальна) рубка – рубка, здійснена фізичними чи юридичними особами без дозвільних документів, або на підставі дозвільних документів з недотриманням встановлених для вирубки деревини чинних правил, або з маніпулюванням обсягів заготівлі чи технічних даних деревини, або з ухиленням від податків і зборів за продукцію, або з недотриманням встановлених правил продажу пиломатеріалів, або видачі концесій чи дозволів на використання лісових ресурсів».

Нелегальну лісозаготівлю може бути визначено, як заготівлю деревини, що здійснюється без наявності офіційних дозвільних документів згідно з чинним законодавством чи за їх наявності, але не у відведеному місці, або рубання більшої кількості, ніж дозволено дерев, а також рубання дерев не тих порід, які вказані у дозвільних документах, або з недотриманням встановлених для вирубки деревини чинних правил, або після встановлених у дозвільних документах термінів рубки, або після винесення рішення про припинення, обмеження або припинення діяльності лісокористувача, або права користування лісовою ділянкою”.

„Нелегальна деревина – деревина, яка заготовлена або добута шляхом: крадіжки, недозволеного лісоповалу, незаконного рубання, або перевезена, перероблена, куплена або продана з порушенням або в обхід державних норм і правил”. Відповідні доповнення необхідно внести до Кримінального кодексу України та адаптувати інші нормативно-правові акти України до цих визначень.

Отже, необхідні зміни до нині чинного Лісового Кодексу, Концепції реформування й розвитку лісового господарства, внесення окремих положень до нових правил, які стосуються ведення лісового господарства, положень і нормативів.

Організаційні і правові заходи ведення лісового господарства, які можуть зменшити обсяг незаконних рубок бачаться передовсім у екологізації методів і технологій ведення господарських операцій, посиленні контролю за станом лісів і лісогосподарською діяльністю, посиленні відповідальності за порушення лісового законодавства.

Наразі заходи Держкомагенства лісових ресурсів України водяться до апробованих методів боротьби з незаконними рубками: формування прозорого ринку деревини і перехід до аукціонної, біржової торгівлі; маркування деревини, запобігання тіньовому обігу лісопродукції шляхом уведення сертифікату походження деревини як обов’язкового документу при здійсненні експортних операцій; створення комісій з контролю за зовнішньоекономічною діяльністю підприємств на обласному рівні, а також проведення сертифікації лісів. Ці заходи певною мірою зменшили обсяг незаконних рубок.

На жаль, перевірки лісових підприємств контролюючими органами спрямовані не на вирішення проблеми та усунення її причин, а лише на виявлення все більшої кількості порушень і стягнення більших розмірів штрафів.

Держава поки що не впровадила ефективних економічних стимулів, спрямованих на легалізацію методів використання відходів лісового господарства в якості місцевого палива. Натомість багатомільярдними є обсяги бюджетних дотацій, спрямованих на споживання населенням імпортних енергоносіїв, зокрема туркменського та російського газу, а також встановлення лічильників. Чому не запровадити практику бюджетних дотацій лісовим господарствам на переробку відходів лісосік, споживання соціально незахищеними групами населення місцевого деревного палива (дров, тріски, паливних брикетів), а також на встановлення відповідного обладнання? Поза сумнівом, ліміти на паливні дрова необхідно встановлювати за участі місцевих громад. З іншого боку, з метою підвищення обізнаності місцевих громад у проблематиці лісового господарства необхідно розробляти місцеві плани розвитку громади та формувати компетентні групи людей, які б впливали на процес прийняття рішень в лісовій галузі.

Для досягнення стійких позитивних результатів в лісовому секторі в сенсі подолання нелегальних рубок треба продовжити роботу щодо вдосконалення системи правозастосування та управління, переглянути і зміцнити нормативну базу, лісові правовідносини, сприяти створенню прозорої та справедливої системи розподілу лісових ресурсів з урахуванням соціальних потреб місцевого населення, затвердити План дій щодо запобігання незаконних рубок деревини та її нелегального обігу.

Необхідно внести в установленому порядку в нормативні та правові акти доповнення та зміни, що запобігають незаконному обігу і постачанню на експорт незаконно заготовленої деревини, а у сфері міжнародної торгівлі лісовою продукцією керуватися прийнятими в міжнародній практиці нормами та правилами.
Поширити інформацію