Події / Події організації

Ходіння за інформацією тривалістю більш ніж у рік завершилося у залі судового засідання - вперте небажання чиновника відповідати на інформаційні запити визнано протиправним

12.01.2012
автор: Олександр Степаненко

Перемогою завершилося сьогодні третє по рахунку судове засідання Чортківського районного суду Тернопільської області у адміністративній справі за позовом громадянина Олександра Степаненка до Управління Держкомзему у Бережанському районі про порушення права на доступ до публічної інформації…

Суд визнав:

• протиправною відмову Управління Держкомзему у наданні відповіді на запити громадянина про інформацію;

• безпідставним та протиправним віднесення запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом;

• протиправною бездіяльність Управління Держкомзему щодо ненадання відповіді на запити;

•  порушеним право громадянина на отримання публічної інформації з  вільним доступом.

Суд також зобов`язав Управління Держкомзему у Бережанському районі надати у повному обсязі запитувану інформацію.

На жаль, доводити порушення свого права на отримання інформації довелося більш ніж рік. Ще 20 жовтня 2010 року я направив інформаційний запит на ім’я Начальника Управління у Бережанському районі Макар Н. М.

У запиті я просив надати мені письмову інформацію стосовно стану земельних ресурсів, виконання районних програм розвитку земельних відносин, приватизації земель і т. ін. Власний інтерес до цієї інформації я мотивував тим, що громадська організація ЕГО „Зелений Світ”, у якій на мене покладено обов’язки виконавчого директора, на той час досліджувала питання про дотримання у Тернопільській області прав громадян у сфері користування природними ресурсами.

Одними із завдань цієї діяльності є отримання доступу до інформації про стан виконання обласних програм охорони та використання природних ресурсів, про найбільш резонансні порушення прав у сфері використання природних ресурсів (земель, водних, лісових ресурсів, корисних копалин тощо), громадянське лобіювання рішень, що спрямовані на зменшення правопорушень.

Аналогічні запити були надіслані мною до усіх районних управлінь Держкомзему та Головного управління Держкомзему у Тернопільській області. У запитах я посилався на Конституцію України, закони "Про інформацію", "Про звернення громадян", будучи переконаним, що запитувана мною інформація відноситься до інформації з відкритим доступом.

Натомість мною була отримана відповідь Управління Держкомзему у Бережанському районі, у якій повідомлялося, що відповідно до цілої низки у «притягнутих за вуха» статей закону “Про інформацію” відноситься до інформації з обмеженим доступом. Тож мій запит не підлягає задоволенню.

У 2011 році я адресував Управлінню другий інформаційний запит з пропозицією надати інформацію, що відноситься до компетенції Управління. На моє переконання, яке я доводив, як міг, положеннями Конституції та законів України - жоден з пунктів запиту не стосувався надання інформації, доступ до якої обмежено на законних підставах.

Я повторно просив Управління надати відповідь на минулорічний запит
у відповідності до чинних на сьогодні положень законів „Про доступ до публічної
інформації”, „Про інформацію”.

Але Управління Держкомзему із впертістю вартою кращого застосування не бажало відповідати на того запита. Він пролежав у пошті Управління більше місяця – хоча помилки у адресі не було! - і повернувся навіть не прочитаним… З усього видно – не подобається чиновникам земельного відомства, коли посполиті громадяни «пхають носа» у таїнства регулювання ними земельних відносин.

Отже я змушений був направити свого запита ще й втретє – на цей раз вже з повідомленням про вручення. Коли ж вичерпався термін, встановлений для відповіді законом „Про доступ до публічної інформації”, звернувся у захисті свого  права до суду.

Знову ж – після отримання адміністративного позову Начальник Управління Держкомзему не визнала того, що від початку нашого листування була трішки неправа. Натомість розцінила мій позов, як «необ’єктивний, необґрунтований, надуманий та такий, що не підлягає задоволенню».

Відтак мали б відбутися три засідання суду, аби таки врешті – решт довести протилежне….

 

«Cujusvis hominis est errare; nullius, nisi insipientis in errore perseverare» - так казали латиняни.

Що означає: «Кожному властиво помилятися, але лише нерозумні бувають впертими у власних помилках».

 

Поширити інформацію