Події / Події організації

10 років тому у Києві було підписано Карпатську конвенцію – саме на часі перші підсумки та пошук нових шляхів реалізації її цілей

12.05.2013
автор: Олександр Степаненко

«Карпати є унікальним природним скарбом визначної краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, головним водозбором великих річок, необхідним середовищем існування та притулком для багатьох видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою зникнення та найбільшою у Європі територією з незайманими лісами» - цими словами розпочинається текст преамбули Карпатської конвенції, наймолодшої на Європейському континенті міжнародної правової угоди високого рівня в сфері довкілля та сталого розвитку.

Карпатську конвенцію (повна назва угоди – «Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат») підписали 22 травня 2003 року на 5-й Всеєвропейській Конференції міністрів «Довкілля для Європи» у Києві представники семи країн регіону: Чеської Республіки, Угорщини, Польщі, Румунії, Сербії, Словацької Республіки та України.

Підписанням Конвенції її Сторони підтвердили усвідомлення того, що цілі збереження та сталого використання природної та культурної спадщини Карпат з огляду на її унікальність вимагають особливих підходів та не можуть бути досягнуті лише однією країною - тож спонукають до активної міжнародної співпраці.

Не можна не відзначити того факту, що наша країна 10 років тому була чи не головним ініціатором прийняття Карпатської конвенції. Впродовж цього десятиліття Мінприроди України, науковцями та громадськими організаціями було немало зроблено для формування її робочих механізмів - через ратифікацію, участь у розробці відповідних протоколів та програм. Конструктивність у подальшому впровадженні цієї високої угоди, шанс на позиціонування в якості регіонального лідера є принципово важливими для України, котра прагне інтегруватися до Європейського співтовариства. Актуальність безумовного і своєчасного виконання конвенції на міжнародному, національному, та місцевому рівні зумовлена також реальними загрозами інтенсивного розвитку Карпатського регіону: для природного довкілля, традиційного господарювання та культурного спадку багатьох корінних етносів.

Але не можна оминати увагою й певних ознак гальмування у впровадженні робочих механізмів конвенції. Як і відставання України від інших карпатських країн, більшість з яких вже стали дійсними членами  ЄС і розвиток яких набуває рис сталості.

Натомість спостерігаючи за розгулом рубок у лісах Українських Карпат, важким становленням природно-заповідних установ, ознаками занепаду традиційних для цих гір видів господарювання та народної творчості, стиранням неповторного колориту у ландшафті та забудові карпатських поселень, мегапроектами розвитку гідроенергетики та туристичної індустрії, мимоволі задаєшся питанням: «невже підписали гарну утопію про охорону та сталий розвиток Карпат - і геть забули?!»…

Відтак чи хоч трохи наблизилися цілі, поставлені 10 років тому перед сторонами Конвенції: поліпшення якості життя гірських мешканців, зміцнення місцевих економік та громад, збереження природних цінностей та культурної спадщини регіону?

Спробою пошуку відповідей на ці непрості питання та нагадування владі про взяті на себе міжнародні зобов’язання став круглий стіл «10 років Карпатської конвенції в Україні: досягнення, нереалізовані можливості, ризики, перспективи», проведений 10 травня у Косові за ініціативи громадських природоохоронних організацій при підтримці Національного природного парку «Гуцульщина».

Участь у ньому взяли представники 15 громадських організацій з різних регіонів України, 5 природоохоронних установ національного рівня, 7 наукових та вищих освітніх закладів, а також - органів владних повноважень, туристичних клубів, засобів масового розголосу тощо.

Круглий стіл став черговою спробою об’єднання зусиль усіх зацікавлених сторін у справі реалізації в Україні положень Карпатської конвенції. Варто також зауважити, що він не є частиною будь-якого конкретного проекту, відтак може розглядатися, виключно як вияв активної громадянської позиції.

Учасники круглого столу за результатами вільного обговорення ухвалили спільну Резолюцію, що містить низку пропозицій до вищих органів державної влади та окреме Звернення до Верховної Ради України стосовно чергового законопроекту про полювання на заповідних територіях.

P. S. Звісно, після розмов в аудиторії не можна було відмовити собі у радості прямувати до пасма гір на обрії, що тільки-но вбралися у весняні шати та пташиний спів. Стривожило те, наскільки сухими й розпеченими якимось не травневим сонцем були у ці дні карпатські полонини. Втішило - як багато молодих людей з різних країн мандрує гірськими дорогами у пору пост-великодніх вакацій… Цей край не може не вабити – як справжній скарб у серці Європи. У нашому (Вашому, їхньому…) серці – також.




Поширити інформацію