Події / Події організації

Ходіння до "Наддністрянської Помпеї"

20.07.2014
автор: Олександр Степаненко

Черговий тур «Зеленого Світу» у рамках дністровського проекту проліг до Борщівського району. Цього разу побували у Борщові, Більчу Золотому з «Вертебою», Пилипчу, урочищі «Глоди»…

Розпочали день із відвідин Борщівського краєзнавчого музею у супроводі його директора, Михайла Сохацького. Музей володіє двома унікальними колекціями. Головною цінністю першої з них, етнографічної, яку наукові співробітники музею збирали впродовж 35 років, є стародавні вишиті борщівські сорочки.

Борщівська вишивка - свідчення багатовікової культурної традиції краю, своєрідна його візитівка, вона не має аналогів у світі. Її творили вовняними нитками та домотканому лляному полотні. Про давність традиційної техніки вишивання свідчить і наявність у її візерунках старовинних солярних знаків. Тобто вона є пам’яткою про прадавні часи, коли долинами Нічлави та Дністра ходили незчисленні отари овець, що годували й одягали родини пастухів та хліборобів. Традиційно у тій вишивці домінували чорні кольори. Адже за легендою, три століття тому «турецька війна» забрала більшість чоловіків з подністровських сіл. Овдовілі жінки, оплакуючи свою гірку долю, дали обітницю - сім поколінь носити вишиті чорними нитками сорочки. Їх одягали і на весілля, і в свята. Натомість скорботну кольорову гамму намагалися збагатити багатством техніки вишивання.

«Наша колекція борщівських вишиванок, - розповів Михайло Сохацький, - має більшу цінність, ніж будь-яка приватна – і за кількістю пам’яток, і за повнотою інформації про них. Адже тут кожна сорочка має свою історію. Нам відомо, звідки прийшла до музею кожна вишиванка, як звали майстриню, скільки їй років, чи вона корінна жителька цього села, чи прийшла туди «у невістки»…

Друга колекція музею – археологічна. Її складають унікальні пам’ятки трипільської культури. Окремий відділ музею, єдиний в Україні підземний музей трипільської культури, облаштовано у карстовій печері «Вертеба».

Про існування печер («вертеб») серед полів на околиці села Більче Золоте було відомо від початку ХІХ століття. Не знаємо достеменно, хто першим знайшов у одній з них сліди неолітичної стоянки.

Але вже у 70-х роках з ініціативи тодішнього власника більчанських маєтностей, князя Адама Станісава Сапєги, який на кілька років відійшов від бурхливої громадсько-політичної діяльності та захопився облаштуванням маєтку, тут розпочалися археолгічні дослідження.

Обличчя Сапєги увічнене геніальним Яном Матейкою на усім відомому полотні "Грюнвальдська битва". Тут його зображено в образі переможного литовського князя Вітовта - у центрі баталії, із високо піднесеним мечем. Але життя князя Адама Станіслава Сапєги - то тема окремої бесіди...

Втім мабуть саме на його запрошення сюди приїхав з Кракова Адам Гонорій Кіркор, відомий на той час краєзнавець та дослідник старожитностей Литви, Білорусі, Галичини та Поділля - з тим, щоб описати та систематизувати знахідки з більчанської «вертеби».

Сліди другого доісторичного поселення було знайдено у 1884 році при реконструкції історичного парку Потоцьких, спадкоємцем більчанського маєтку, молодим князем Леоном Павлом Сапєгою. Для фахового керівництва процесом археологічних розкопок наприкінці 80-х сюди князь також запросив відомих вчених, серед яких був Готфрід Оссовський.

Колекція знахідок з Вертеби та з історичного парку впродовж 20-ти років зберігалася у тутешньому маєтку князів Сапєгів, і лише у 1907-у її було передано до Краківського археологічного музею. Мабуть таки, на щастя передано, адже після двох світових воєн від княжого палацу не залишилося й сліду.

 

 

Про шляхетський внесок в історико-культурний спадок Більчого нагадують нині лише вікові липи, дуби, ясени й прегарна каплиця князів Сапєгів у старому парку. Та ще сільська школа, збудована ними, і кілька вицвілих світлин.

 

 

Нещодавно люди встановили скромний надгробок на могилі Леона Павла Сапєги та княжни Ельжбети. Сьогодні він губиться посеред сільського цвинтаря - такий подібний до могил посполитих селян…

 

 

 

А колекція трипільської кераміки Борщівського краєнавчого музею, що датується трьома - чотирма  тисячоліттями до нашої ери, нині, можливо, не поступається краківській. Тільки вона – продукт пізніших розкопок, виконаних вже українськими археологами: від Олега Ольжича до Михайла Сохацького... 

Археологічні дослідження у "Наддністрянській Помпеї" тривають і нині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поширити інформацію