Дерева Пам’яті Героїв віднині ростимуть у Чорткові, Росохачі та Джурині
автор: Олександр Степаненко
Напередодні Великодня за ініціативи «Зеленого Світу» відбулися урочисті заходи з увічнення пам’яті земляків, котрі загинули минулого року під Іловайськом, захищаючи свободу та незалежність нашої країни.
Для них було обрано форму створення своєрідного «живого пам’ятника» - висадження символічних Дерев Пам’яті Героїв.
Ми переконані: вони віддали найдорожче, власне життя – тож нам належить увічнити їхню пам’ять якнайкраще. Тож природно, для цих заходів шукали найкращі з дерев…
Саджанці магнолії, «дерева-букету», було придбано у відомого колекціонера з Галича, Івана Мандзюка. Благодійну підтримку в цьому надав директор Чортківського медичного коледжу, депутат міської ради Любомир Білик.
Минулого тижня символічне Дерево пам’яті Дениса Громового посадили власними руками випускники школи села Росохач, де навчається син Героя.
Дерево пам’яті Романа Ільяшенка віднині ростиме на подвір’ї Чортківської школи інтернату. В урочистій акції його висадження брала участь мама Героя, пані Тетяна Ільяшенко, учні та вчителі школи.
Джуринські школярі спільно з членами патріотичного клубу «Червона калина», воїнами-односельцями Михайлом Варчаком та Ігорем Дідюком у присутності священика о. Степана Кацана, керівників сільської ради та вчителів також посадили символічне Дерево пам’яті Героя на території своєї школи. Їм досі важко повірити у те, що не повернеться з війни їхній земляк Руслан Коцюк…
Ми твердимо: «Герої не вмирають»!... От і Дерева Пам’яті оживатимуть та розквітатимуть кожної вести – як образ символічного продовження їхнього життя, вічної перемоги життєвих сил над смертю та забуттям. Як вияв нашої вічної шани та вдячності.
У продовження теми: громадськість міста Чорткова та району продовжує чекати від Чортківської міської ради рішення про виділення земельної ділянки по вулиці Володимира Великого - для створення у місті Парку Пам’яті Героїв Небесної Сотні. Маємо надію на те, що очільники міста також прагнуть увічнити пам’ять героїв якнайкраще...
Олександр Степаненко