Про нас / Наші публікації

Сміттєва проблема на селі, або чи справді селянам викидати нічого?

19.02.2016
автор: Ольга Кушнерик
джерело: Газета СВОБОДА, м. Тернопіль

«Я проживаю в одному із сіл Тернопільського району. Звертаюся до за роз’ясненням з такого питання. Сільська влада, згідно із Законом України «Про відходи» та Постанови Кабінету Міністрів №1070, зобов’язує мене як власника приватного житлового будинку укласти договір на вивіз сміття із фірмою, яка виграла тендер на проведення таких робіт у нашому селі, а списки тих, хто відмовиться від укладання таких договорів, передадуть у суд.

Справа не стільки в тих кількох сотнях гривень на рік, які треба буде заплатити з двору фірмі за послуги, і навіть не в тому, що людині подають на підпис бланк договору, в якому фірмою ще не вказано ні тарифу, ні терміну дії документа (тобто фактично підсувають кота в мішку), а в тому, що моя сім’я не має що викидати у сміттєвий контейнер.

Річ у тім, що пластикові пляшки, поліетиленову плівку, склобій, макулатуру здаю в Тернополі у пункти прийому вторинної сировини, зелені корми і сіно з’їдає худоба, кістки – собака, гілляки і дрова спалюю в печі у літній кухні, опале листя і сміття після підмітання подвір’я складую на гноєсховищі, а металобрухт здаю заготівельникам, які чи не щотижня бусами приїжджають у село. Тож за що платити фірмі? Чи в нас головне не стільки те, чи буде чисто, а те, лиш би гроші здерти?.. Хай тоді сільська влада розбирається в кожному випадку конкретно, а не рівняє усіх під одну гребінку. Чи мені все ж очікувати виклику до суду? Прошу дати відповідь.

З повагою Ірина.»

 

Коментар Ольги Кушнерик у числі "Свободи" за 17 лютого.

Відповідно до ЗУ «Про відходи», власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. До джерел утворення побутових відходів закон відносить об’єкти, на яких утворюються побутові відходи (житлові будинки, підприємства, установи, організації та земельні ділянки).

Обов’язок укладати договори на вивезення побутових відходів передбачено і у ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Постановою КМУ №1070 затверджено Правила надання послуг з вивезення побутових відходів. Вказано, що збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, розробленого Кабінетом Міністрів. Під час укладання договору про надання послуг сторони узгоджують графік їх надання, виходячи з потреби споживача, норм надання та якості послуг. Виконавець послуг на вимогу споживача зобов’язаний пред’явити: правила надання послуг; графік вивезення відходів; тарифи на надання послуг;інформацію про пільги, передбачені законодавчими актами для окремих категорій населення.

Отже, з наведеного випливає обов’язок укладати договір на вивезення побутових відходів. У договорі мають бути передбачені усі істотні умови, і якщо, як пише авторка листа, у запропонованому для укладення договорі не вказано тарифів на надання послуг, терміну дії договору, то це не відповідає вимогам закону, відтак споживач має право відмовитися підписувати такий документ.

Чи можуть у судовому порядку примусити споживача до укладення договору? Загалом Цивільним кодексом не передбачено такого способу захисту цивільних прав як спонукання до укладення договору. Більше того, це суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема свободі договору (вільне волевиявлення учасника правочину). Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Але, закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ст. 6 та ст. 627 ЦК при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, у даному випадку ЗУ «Про відходи», який зобов’язує споживача укладати договір.


Коментар Олександра Степаненка для сайту ЕГО "Зелений Світ"

Справді, у сільських місцевостях доволі часто доводиться чути твердження «у мене немає сміття», «я все спалюю», «все закопую в землю». По-перше, у сучасному побуті доволі багато сполук, які в принципі не можна ані спалювати, ані закопувати, ані викидати просто неба. Вже не один десяток літ проблемним у нашій області залишається питання збору та утилізації небезпечних відходів: тих, що містять важкі метали, отрутохімікати, окремі полімери. Немає підприємств, які надають такі послуги, немає полігонів для безпечного захоронення токсичних відходів.

Якщо хтось вперто не хоче цього розуміти, нехай не питає, звідки і чому так часто у молодих людей трапляються онкологічні захворювання, яких так раніше не було. Так, онкогенний слід Чорнобиля існує. Але у нас у кожному селі – свій рукотворний "Чорнобиль" у вигляді скупчення побутового сміття практично скрізь: у лісі, біля джерела, на березі річки, на цвинтарі …

Отже поширене твердження про те, що у сучасній сільській приватній садибі не утворюються тверді побутові відходи, не витримує критики. Утворюються – і у немалій кількості, навіть у тих специфічних селах на березі Дністра (Стінка, Космирин та ін.), де люди з релігійних мотивів свідомо уникають використання побутової електроніки, хімії, медикаментів.

Так, у сільській садибі більші можливості щодо утилізації органічних відходів (від городу, саду, кухні, тваринництва). Це все можна скласти на компостну купу і незабаром використати у якості добрива. Але нема можливості безпечної утилізації на місці безлічі побутових відходів: від пакувальної тари, зокрема полімерної, приватного транспортного засобу, засобів гігієни, електроніки, електротехніки, від ремонтних робіт із застосуванням синтетичних сполук у будівельних матеріалах, фарбах тощо… Усе це неможливо безпечно утилізувати у садибі із використанням тих екологічно-дружніх практик, про які згадала у своєму листі заявниця із Тернопільського району.

Тобто доволі велику частину побутових відходів доводиться вивозити із садиби для переробки і утилізації. Хоча не можна стверджувати, що екологічні проблеми зникли після того, як побутові віжходи вивезли з села і розмістили на звалищі...

Правовий порядок поводження з відходами прописаний у згаданих законах «Про відходи», «Про житлово-комунальні послуги», у Постанові Кабміну від 10 грудня 2008 р. N 1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів», про яку згадує заявниця.

Якщо у кількох словах, як повинна працювати ця технологія - вивезення побутових відходів повинно здійснюється відповідно до схеми санітарного очищення населених пунктів із забезпеченням роздільного збирання побутових відходів. Тобто до обов"язків підприємства, яке за договором виконує функцій санітарної очистки, віднесено не лише вивезення певного об"єму сміття та скидання його на ближчому звалищі. Натомість хоча б часткове сортування відходів, доставка сортованої фракції до місця переробки, а не сортованої - до місця безпечного захоронення. 

Якщо у кількох словах, як ця технологія працює у наших краях на практиці – то тут «проблеми на проблемах»: екологічні, соціальні, правові, технологічні, фінансові…

Чи розроблені згадані схеми санітарного очищення у наших містах та селах та чи дотримуються на практиці? – далеко не скрізь. Чи здійснюється вивезення на основі роздільного збирання побутових відходів? Зазвичай - ні. Таке-сяке сортування проводиться вже не сміттєзвалищах. Наприклад, у Чорткові його здійснюють роми - мігранти із Закарпаття, переважно неповнолітні.

Щодо порядку утилізації побутових відходів та змісту договорів на їхнє вивезення громадяни повинні звертатися до органів місцевого самоврядування.

Ті можуть розробляти гнучкий порядок здійснення вивезення сміття та оплати за цю послугу. Зокрема можуть встановлювати норми вивезення побутових відходів – у тому числі із урахуванням ступеню їхнього сортування (сортовані відходи вивозити безкоштовно, або за символічну платню, несортовані – за розрахунком повної рентабельності). Ці питання можуть бути прописані у самому договорі за згодою сторін. Звісно, договір не повинен бути "котом у мішку", як у випадку села, де мешкає пані Ірина.

Загалом же - у світлі чинного законодавства - обов"язок мешканців укладати такого роду договори виглядає обгрунтованим. а вже ті чи інші моменти порушення умов договору повинні розглядатися в суді. Припускаю, що судова практика може стати одним з шляхів вирішення проблем екологічної безпеки, повязаних з нагромадженням відходів.

У сучасних умовах технологія управління відходами вимагає одночасно: серйозного наукового обґрунтування, вдосконалення технологчних та правових процедур, зміни стереотипів споживання у людській свідомості.  Це все важливо - адже це вагома складова безпеки життєдіяльності у наших містах та селах.

Поводження з відходами повинно стати справді достойним звання «людини розумної». Для цього мусять сформуватися нові елементи свідомості, нові звички, нові, і зовсім необтяжливі, норми поведінки. Відходів, сміття, «усякого непотребу» просто не повинно бути, як не було їх до ХХ століття. Усе повинно перероблятися, знаходити вторинне використання, підлягати біологічному розпадові, включатися у обмін на основі природних циклів Землі.

Для тих, кому хотілось би почитати про проблему накопичення відходів більше, можу адресувати до давньої статті у нашому «Екобюлетені» за 2002 рік. За 14 років на жаль мало що змінилося...

Для ромів-заробітчан сміттєзвалище - це і місце роботи, і дозвілля, і дім, і пасовище для їхньої отарки кіз...

 

Поширити інформацію