Чи повинні українці знати, що коїться з їхніми річками?
автор: Олександр Степаненко ЕГО Зелений Світ
Упродовж двох останніх років, особливо у спекотну літньо-осінню пору, на сайті Українського гідрометцентру з’являлися повідомлення про те, що через дефіцит опадів та спеку на більшості річок України спостерігається стан низької водності – маловоддя, або гідрологічної посухи.
У багатьох регіонах люди бачили це й на власні очі, без констатації Гідромету: рівень води у річках та потоках впав, дно оголилося, вода «цвіте», русла швидко заростають, на деяких малих річках водний стік припинився повністю, зникає вода у джерелах та криницях... Навіть на великих водоймах падіння рівнів води було досі небаченим: наприклад на водосховищі Дністровської ГЕС у серпні – вересні воно сягало 7 – 8 метрів. З оцінками Гідромету така ситуація не мала аналогів за всю історію метеоспостережень в Україні.
Прогнози Гідрометцентру просто апокаліптичні: «Враховуючи важливість водних ресурсів (особливо Дніпра і Дністра) для економіки і населення, тривала гідрологічна посуха надалі може мати надзвичайні й довготривалі негативні наслідки для секторів економіки, залежних від водного фактору. Зокрема, ускладнюватиметься діяльність водогосподарського, енергетичного комплексу, об’єктів комунального, рибного господарств, водозабір поверхневих вод для виробничих і соціальних потреб через зменшення доступних водних ресурсів, погіршуватиметься екологічна ситуація на водних об’єктах тощо» .
Природно, що в людей виникають питання, де можна знайти більш детальну інформацію по їхній річці, по їхньому регіону? Чим зарадити у цій тривожній ситуації? Що робиться державою і місцевою владою для того, щоб зменшити оті «надзвичайні й довготривалі негативні наслідки»? Чи й далі можна розвивати на річках різного роду енергетичні та гідротехнічні проекти - чи наші виснажені та забруднені річки і так вже надто зарегульовано?
Зазирнувши до Водного кодексу України, можна довідатися, що для забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян необхідними даними про водні ресурси створюються автоматизовані інформаційні системи Державного водного кадастру України. Зокрема за розроблення розділу кадастру «Поверхневі води» відповідає Український гідрометцентр. Зауважмо, Державний водний кадастр створюється за кошти держбюджету України, тобто за кошти українських платників податків.
Тож в грудні 2015 року «Зелений Світ» направив до Гідрометцентру листа із запитанням, як можна ознайомитися з відомостями Державного водного кадастру за поточний рік? Відповідь зводилася до того, що .... жодної автоматизовані інформаційні системи Держводкадастру в Україні наразі не створено. Підготовкою розділу кадастру «Щорічні дані про режим та ресурси поверхневих вод суші» займається Центральна геофізична обсерваторія (ЦГО). Начебто згідно з планом відомості за 2015 р. будуть підготовлені ... у грудні 2016-го. Гідромет у своєму листі додав також вельми цікаве застереження, що взагалі то ці відомості «НЕ ТИРАЖУЮТЬСЯ ДЛЯ ШИРОКОГО ЗАГАЛУ».
Як бачите, шукати відомості про надзвичайні зміни у стані поверхневих вод України у вільному інтернет-доступі марно. Якщо ж Вам закортить отримати їх, це можна зробити на договірних умовах, за платню. Такий порядок прописаний у «Переліку платних послуг протипожежного призначення, які надаються підрозділами МНС» (Гідромет перебуває у підпорядкуванні ДСНС, колишнього МНС), затвердженому Урядом М. Азарова.
На перший погляд - наприклад, у порівнянні з Державним агентством лісових ресірсів, які віднесло лісовий кадастр до категорії ДСК, ситуація сфері гідрометеорології не виглядає відверто протизаконною. Доступ до інформації водного кадастру не закрито грифом обмеженого доступу ДСК. Але на практиці отримати її так само непросто.
З легкої руки чиновників виконавчої влади, котрі реалізують державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, склалася ситуація, коли громадянин України, який захоче щось довідатися про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, та про їхні «надзвичайні й довготривалі негативні наслідки» для водного сектору, змушений буде почекати рік, поки ЦГО щось там зводить докупи і узагальнює, а тоді укласти з Обсерваторією договір на оплату її праці, щоб врешті-реш отримати оті «Щорічні дані про режим та ресурси поверхневих вод суші».
А ми наївні, втішаємося тим, що у нас є Конституція, де записано, що «кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля», що діють прогресивні закони «Про інформацію» (до інформації з обмеженим доступом не можуть бути відомості: про стан довкілля, про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей), «Про публічну інформацію» (розпорядники зобов’язані надавати за запитами екологічну інформацію, відомості про небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян), Оргуська конвенція і т. ін.
У 2016 році «Зелений Світ» намагався переконати Гідрометцентр у тому, що інформація Держводкадастру у відповідності до Конституції та законів України повинна бути публічною інформацією з вільним доступом, яка повинна надаватися за запитами. З тим самим нульовим результатом...
Врешті-решт довелося турбувати запитом Державну службу України з надзвичайних ситуацій, під юрисдикцією якої знаходяться зараз Український гідрометцентр та ЦГО.
Цікава справа вимальовується. З нею варто і до Уряду достукатися. А може й до Європейського суду з прав людини.
Два роки тому тут був повноводний ставок, нині - суха і розтріскана поверхня. Село Білобожниця, Тернопільщина, басейн Дністра.
Щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном