Публікації / Зелена енергетика

Які об’єкти відновлюваної енергетики можна назвати екологічними?

 

Організації-члени Української кліматичної мережі спільно розробили критерії, яким мають відповідати наявні і майбутні об’єкти відновлюваної енергетики, щоб бути сталим методом виробництва енергії, приносити не лише прибуток власникам, а й користь місцевій громаді та навколишньому середовищу, де вони розташовані.

Критерії сталості промислових об’єктів ВДЕ

Формулюючи ці критерії, громадські організації виходять з наступних передумов:
• Енергоспоживання в світі зростатиме чи залишатиметься сталим у найближчі 50 років.
• Усі потужності, що працюють на викопному паливі в Україні вичерпають свій ресурс експлуатації у найближчі 30 років і потребуватимуть заміни.
• Енергоспоживання в Україні зростатиме у наступні 5 років, після чого почне скорочуватися.
• Сучасні технології отримання енергії з ВДЕ загалом становлять меншу загрозу для довкілля, ніж традиційна енергетика.
• Вплив на довкілля від розвитку ВДЕ має бути меншим, ніж від енергетики на викопному паливі.

Вимоги до державної політики в сфері розвитку ВДЕ
У державі мусить існувати орган, що спроможний забезпечити дотримання природоохоронного законодавства на всіх етапах розробки та реалізації проектів ВДЕ, що мають, або можуть мати помітний вплив на довкілля. Без такого органу, неможливо забезпечити дотримання цих критеріїв. Тому розвиток ВДЕ, як безпечної для довкілля альтернативи викопному паливу, неможливо гарантувати.
Якнайшвидше потрібно завершити реформу державного екологічного контролю та створити орган, що спроможний забезпечити дотримання природоохоронного законодавства на всіх етапах розробки та реалізації проектів з використанням ВДЕ.
Оцінка впливу на довкілля має стосуватися усіх стадій проектів ВДЕ, зокрема: а) вибору ділянки, б) підготовки ділянки і будівництва, в) експлуатації та г) виведення з експлуатації. Оцінка впливу на довкілля проводиться індивідуально в кожному випадку та окремо для різних етапів.
Участь бізнесу у реалізації об’єктів ВДЕ має пропонуватися на конкурсних засадах за наслідками стратегічного планування та консультацій з громадськістю. Потрібна державна та/чи регіональна програма будівництва ВДЕ.

Критерії сталості (sustainability criteria) промислових проектів* відновлюваної енергетики
* В цьому документі ми називаємо “проектом” увесь комплекс діяльностей, пов’язаних з виробництвом енергії з відновлюваних джерел, що, зокрема, включає: розробку технічної документації, будівельні роботи та обслуговування та ремонт в процесі експлуатації.

• Ефективне використання ресурсів.
1. Проект має ідентифікувати та реалістично оцінювати основні види природних ресурсів, що будуть використовуватися.
2. Проект має використовувати кращі сучасні технології для ефективного споживання електричної, теплової енергії, водних та інших видів ресурсів, а також повторного використання відходів виробництва чи діяльності.
3. Проект має застосовувати технології, що дозволяють найефективніше використовувати водні ресурси. У ситуаціях, коли для роботи об’єкта потребуватимуть впровадження окремого водопостачання, перевага має надаватися варіанту використання технічної води.

• Попередження та контроль забруднення довкілля.
1. Відповідно до проведеної екологічної та соціальної оцінки проекту, передбачити технології та методи попередження та контролю забруднення довкілля.
2. Проект має аргументувати неможливість уникнення забруднення довкілля, та лише після цього пропонувати заходи з його мінімізації.
3. Технології та рішення, застосовані у проекті, мають відповідати чинному українському законодавству, міжнародним угодам, ратифікованим Україною, та найкращим світовим практикам.
4. Мінімізувати утворення відходів в результаті проекту та забезпечити утилізацію тих відходів, яких неможливо уникнути.

• Викиди парникових газів
1. Проект має впровадити технічно та фінансово доцільні технології та методи для уникнення та мінімізації викидів парникових газів в атмосферу на всіх етапах впровадження та діяльності проекту. Це включає (але не обмежується): альтернативне розташування об’єктів, альтернативні технології та виробничі процеси, зниження неконтрольованих викидів, тощо.
2. Проект має провести комплексний аналіз викидів парникових газів на всіх життєвих етапах проекту.
Збереження біорізноманіття та управління біологічними ресурсами
1. Обов’язкове проведення оцінки впливу проекту на біорізноманіття та обґрунтування заходів з попередження та/чи зниження такого впливу.
2. Розміщення об’єкту ВДЕ повинно бути поза територіями природно-заповідного фонду, а також територіями Смарагдової мережі та Рамсарських сайтів, а також територій, важливих для птахів (IBA території).
3. Об’єкт ВДЕ не повинен призводити до загибелі популяцій диких видів флори і фауни, а також руйнування природних оселищ.
4. Оцінка впливу на довкілля має включати (але не обмежуватися) оцінку впливів з точки зору їх сили та вірогідності, визначення ефекту на окремі популяції видів, угруповання, екосистеми чи ландшафти. Зокрема, оцінка впливу має враховувати зміни абіотичних факторів, якщо такі зміни впливатимуть на біотичний компонент екосистеми. Також оцінка повинна враховувати кумулятивний вплив об’єкту ВДЕ, разом з іншими, вже існуючими аналогічними об’єктами.
5. На основі оцінки впливу має бути розроблений опублікований план зменшення впливів проекту на біорізноманіття. Цей план має пройти процедуру публічного обговорення з населенням та громадами, на які може впливати проект.
6. Проекти ВДЕ не можуть призводити до втрат ландшафтного різноманіття, рекреаційно-туристичного потенціалу, відповідно до вимог Європейської ландшафтної конвенції та Рамкової конвенції з охорони і сталого розвитку Карпат.
7. Проекти ВДЕ не можуть призводити до докорінного руйнування окремих екосистем (річок, боліт, тощо).

 

* Питання власності на землю, майно та переселення людей та громад

1. Процедура придбання та використання земельних ділянок має включати переговори з громадою щодо спільного використання земель, та добровільного переселення місцевого населення (у разі потреби). Примусове переселення людей в інтересах інвесторів неприпустиме. Згідно Конституції, законів України, Євроконвенції про захист основних прав і свобод, право приватної власності є непорушним: фізичні або юридичні особи не можуть бути позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна, що на них розміщені всупереч їхній волі та з порушенням процедури. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку викупу земельних ділянок для суспільних потреб, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
2. Місцева громада має бути залучена до процесу інформування та консультацій з перших стадій проекту.
3. Уряд, місцева влада, місцева громада та інвестори мають призупинити реалізацію проекту, у разі задокументованого порушення проектом зобов’язань, до моменту усунення таких порушень.

• Критерії, специфічні для вітроенергетики (додаткові до пунктів 1-5)

1. Проектована площа об’єкту відновлюваної енергетики має включати санітарно-захисну зону, як це передбачено ДСТУ 8339:2015.
2. Віддаленість від традиційних шляхів переміщення перелітних птахів, рукокрилих, риб (для офшорних ВЕС) та від ареалів перебування диких тварин, що належать до видів, занесених до Червоної Книги (зокрема як денного, так і нічного міграційних потоків).
3. На проектованій території ВЕС не виявлено види тварин та рослин, рослинні угруповання, оселища, які занесені до Червоної та Зеленої книг, резолюцій 6 та 4 Бернської конвенції.

• Критерії, специфічні для станцій на біомасі/біогазі (додаткові до пунктів 1-5)

1. Проектувальники енергетичних установок на біомасі мають вказувати джерела походження біо-палива. У випадку використання деревини та відходів деревообробки в якості палива, мають забезпечуватися гарантії легального походження деревини (наприклад через процедуру верифікації даних про постачальника деревини) та відкритий доступ до відповідної інформації, щоб унеможливити використання в якості палива високоякісної деревини та деревини з територій природно-заповідного фонду.
2. Енергетичні установки на біомасі повинні бути максимально ефективними. Відповідно до вимог директиви 2009/28/EC коефіцієнт корисної дії (ККД) має бути не нижче 85% для комунальних та 70% для промислових установок з виробництва теплової та електричної енергії з біомаси. Відповідно, біопаливні ТЕС без утилізації (напр. для опалення, охолодження (три-генерація), технологічні потреби підприємств-супутників) тепла не мають реалізуватися.
3. Мінімальні витрати на транспортування та локалізованість ресурсної бази, темпи відтворення якої відповідають або перевищують темпи заготівлі. Згідно практики європейських країн відстань від місця заготівлі паливної деревини до енергетичної установки не має перевищувати 100 кілометрів. В межах цієї території в проекті має бути підтверджено доступність необхідної кількості біомаси.
4. Державна підтримка біоенергетики в першу чергу має стимулювати утилізацію агровідходів та побутових органічних відходів (для біогазу).
5. Проекти на біомасі не мають використовувати ділову деревину, а орієнтуватися на відходи деревообробної та агро-промисловості.
6. Потужність установок на біомасі не має перевищувати 50 МВт.
7. Викиди від спалювальних установок на біомасі мають відповідати Директиві 2015/2193 ЄС.
8. Торф не є відновлюваним джерелом енергії і проекти, у яких передбачено спалювання торфу, не належать до ВДЕ і не мають отримувати підтримки, передбаченої для ВДЕ-проектів.

• Вимоги до малих, міні та мікро ГЕС.

1. Проект не має передбачати будівництво греблі, що повністю перекриває русло річки чи спричиняє погіршення морфодинамічних властивостей водотоку.
2. Режим експлуатації МГЕС не змінить суттєво швидкість потоку (залишається подібним до природного): відсутні залпові скиди та раптові затримки скиду води у добовому, сезонному та внутрішньорічковому швидкісному режимі течії.
3. Проект не має зменшувати об’єм та якість екологічних послуг та функцій, які виконує річка, включаючи підтримку біорізноманіття, потенціал адаптації до зміни клімату, захист від ерозії та седиментацію.
4. Режим експлуатації МГЕС не має спричиняти зміни видового складу і середніх кількісних показників угрупувань риб та не може спричиняти перешкод для розмноження та розвитку будь-яких конкретних видів риб. Певні компенсаторні заходи мають бути розроблені (наприклад, будівництво рибопропускних споруд)
5. Проекти не повинні розміщуватись на річках, де існують популяції риб на інших живих організмів, включених до Червоної книги України, щодо яких є дані про негативний вплив гідротехнічного будівництва на їх популяції і динаміку.
6. Проектування рибопропускних споруд має відповідати видовому складу рибного населення. Обов’язковою частиною такого проекту має бути дослідження видового складу рибного населення.
7. Режим експлуатації МГЕС не має створювати перешкод для активних і пасивних міграцій безхребетних та водних рослин.
8. Діяльність МГЕС не повинна призводити до значних змін трофічного статусу гідроекосистем
9. Гідротехнічна споруда, що є частиною комплексу МГЕС, має бути інтегрованою в існуючий природний ландшафт таким чином, щоб не спричиняти значного візуального впливу на нього, та не перешкоджати природному пересуванню місцевих видів (нерестові, добові, пов’язані з живленням міграції).
10. Проект має вести до скорочення викидів парникових газів в межах життєвого циклу проекту. На підтвердження цього, відповідні розрахунки мають входити в звіт з ОВД.
11. Наявність для зони будівництва МГЕС басейнових планів, які пройшли процедуру СЕО.
12. МГЕС мають знаходитися поза об’єктами ПЗФ, національної та регіональної екологічної мережі, а також поза межами об’єктів і їх охоронних зон, що мають особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність, зони охорони цінних видів водних біоресурсів та зони санітарної охорони ділянки річок, які використовуються для питного водопостачання, для рекреаційних, еко-туристичних, лікувальних, курортних та оздоровчих цілей.
13. Кумулятивний вплив МГЕС на природні оселища не може становити більше 5% загальної площі оселищ. Зміни структури оселищ мають бути відсутні, або бути незначні.
14. Збереження берегів, природного ландшафту і стабільність геологічного середовища. Локальні споруди берегоукріплення становитимуть не більше 15% довжини ділянки річки, на яку МГЕС чинитиме будь-який вплив. Режим експлуатації МГЕС не створюватиме негативного впливу на гідрологічний режим річки, не перешкоджатиме природному “твердому” стоку.
15. Має бути відсутній негативний вплив на гирлові ділянки приток, не може бути переривання прямих гідравлічних зв’язків з головним водотоком.
16. Зміна умов руслоформування не має передбачатися, а руслорегулювальні роботи не змінюють природної форми русла , його абрисів, поздовжнього профілю та похилу.
17. Має виконуватися оцінка кумулятивного впливу за умови спорудження МГЕС на річках, де наявні інші гідроспоруди.
18. Запланований термін використання МГЕС має бути не менше 30 років. Після закінчення проектного терміну експлуатації технологічного обладнання, у випадку недоцільності подальшої експлуатації МГЕС (наприклад, за технічних, економічних, аварійних чи інших чинників) має бути проведений демонтаж технічного обладнання і знесення споруд МГЕС на основі спеціально розробленого проекту.
19. Під час експлуатації МГЕС мають бути чітко дотримані правила експлуатації гідротехнічних споруд з виконанням обслуговування споруд і обладнання кваліфікованим персоналом.
20. Програма екологічного моніторингу для МГЕС має бути розроблена з метою перевірки прогнозованих оцінок змін елементів довкілля (гідроморфологічний стан русла, видовий склад іхтіофауни, грунти тощо) та визначення необхідності вводити коригувальні заходи.
21. В першу чергу, повинні розглядатися проекти встановлення МГЕС на вже існуючих гідроспорудах чи промислових водотоках.
22. МГЕС не повинні створювати перешкоди для існування і розвитку водного сплавного і екологічного туризму, призводити до додаткової (понад існуючу) фрагментації річкових екосистем.


Поширити інформацію