Події / Події організації

У дні Літнього Сонцестояння – до самої «оселі Сонця»

24.06.2012
0_prewiew.jpg
Якщо довіритися авторитету Любомира Держипільського, провідного науковця національного природного парку «Гуцульщина», більшість незвичних для слуху топонімів карпатського краю досить легко пояснюються за допомогою прадавньої мови санскрит і мають переважно «сонячне» походження. Вони є споконвіку місцевими і виникли ще тоді, коли не було ані латини, ані грецької, ані тим більше – сучасної української мови.

Одним з головних чинників творення місцевих назв на Гуцульщині виступає язичницьке сонячне святилище у околицях Космача, із центром на вершині Лисина Космацька (точніше – на малій вершині Лисини, Пожеретулі), описане професором Прикарпатського університету Миколою Кугутяком у книзі «Кам’яні старожитності Космача» (2007). Святилище на Лисині було пов’язане у просторі з іншими сакральними об’єктами (гори Грегіт, Клифа, мегаліти Сокільського хребта, Томаківський камінь, Терношорське святилище, камінь у Завоєлах), а також з орієнтирами, по яких рухається Сонце у дні сонцестояння (Говерла, Горгани, Воскресінська гора у Акрешорах).

До речі, просторове розташування цих об’єктів тотожне з планом знаменитого британського Стоунгенджу. Тільки у Стоунгенджі основні лінії руху Сонця (азимути) позначені рукотворними кам’яними стовпами, а на Гуцульщині – природними утвореннями, вершинами гір.

Космач на санскриті означає – домівка Сонця, келія Сонця…. Розлога долина між радіальними пасмами Покутських Карпат, у якій розмістилося це гуцульське поселення з його тридцятьма присілками, справді має потужну «теплу» енергетику – тут радісно гостювати, сюди хочеться повертатися. Саме тут, за версією згаданих вище метрів краєзнавства, знаходився сакральний центр доісторичних мешканців Карпат, що вклонялися теплому світилу.

Коли ж ще їхати до цього найбільшого гуцульського селища, як не у дні космічних, сонячних свят - Рівнодення та Сонцестояння?

Цього року ми обстежили маршрути до обох сакральних вершин в околицях Космача: Лисини та Грегота. Вони, на нашу думку, поки що недостатньо
популяризуються НПП «Гуцульщина» у його діяльності з розвитку у краї активного, пізнавального, екологічно дружнього туризму. Та й загалом туристичні перспективи космацької околиці на Косівщині поки що не розкриті. А унікальність природної та історико-культурної спадщини цього краю, спроможної приваблювати численних мандрівників, не викликає сумніву.

Показати туристам у Космачі є що: від музею, майстерень народних художників, «зелених садиб» з усіма атрибутами традиційного натурального
господарства, літніх ферм на полонинах - до згаданих сакральних об’єктів на гірських верхах. Цей спадок варто вберегти від навали агресивного несмаку та буковельських стереотипів у туристичному бізнесі, що подавляють неповторну красу карпатських ландшафтів, не підтримують традиційні форми сталого господарювання, перевірені багатовіковим досвідом співжиття у злагоді з природою…

Щойно, у найдовші літні дні, відбувся черговий тур «Зеленого Світу» до Космача, приурочений до днів Літнього Сонцестояння. Наш «обоз» гостинно приймала
зелена садиба Романа Бойчука. Вдалося оглянути господарство пана Романа, прослухати нечувану раніше колекцію гуцульських наспівів у виконанні пані Параски Бойчук, назбирати чорниць (по гуцульськи – «афенів»), відвідати музей місцевого колекціонера старожитностей і просто мудреця Михайла Дідишина, оглянути історичний будинок біля греко-католицької церкви, у якому все ще можна облаштувати музей отця Омеляна Ковча, народженого тут, у Космачі…

Тимчасом невеликий гурт навіжених «сонцепоклонників» ходив горами…
Шляхи, що ведуть на Лисину та Грегіт, пролягають спочатку через квітучі полонини. У червні тут - неймовірне розмаїття трав з вкрапленнями орхідей та арніки. Вище стежки ховаються у затінок смерек, під якими – суцільні зелені килими чорниць та мохів. На самісіньких верхах відкриваються розігріті Сонцем кам’янисті розсипи – греготи. Ще вище – лише хмари та орли…

Ці шляхи цілком придатні для облаштування пішохідних та кінних маршрутів. Наразі на вершинах Лисини та Грегота ніхто не палить купальських ватр та не
чути ритуальних співів, що славлять життєдайного Купала – хоч сліди відвідин прибічників «Української рідної віри» ми таки знайшли.

Звідси у ясну погоду добре проглядаються: і Чорногора, і Свидовець, і Горгани, і навіть вершини, що вже поза румунським кордоном – Фаркау? Торояга? Петросул? - неймовірно далекі та прекрасні у своїй величі та спокої…

Погода сприяла. Ночували на високій полонині між верхами Грегота та Ротила. Земля промовляла до Неба затуманеними луками горілиць, фатаморганами вершин та хмар, що вдалині зливалися воєдино. Місяць народився над Говерлою. Сонце зайшло за Синяком - він справді був синім в отих вечірніх сутінках. А ранком наступного дня, сховавшись за обрій зовсім ненадовго, воно, сліпуче, спливло десь над Акришорами…

Фотохроніка туру – у Галереї
Поширити інформацію